В цих текстах згадується ‘Тарас Шевченко’

Березова Рудка. Полтавська єгипетчина

Вважається, що Березову Рудку заснував Іван Скоропадський у 1717-му році. Гетьман придбав тутешні землі у Пирятинської сотні. Втім, незадовго нащадки Скоропадського продали маєтності генеральному бунчужному Війська Запорізького Йосипу Закревському. З того часу Рудкою володітимуть п’ять поколінь Закревських.

Бутафорний Чигирин

Від слави до занепаду, від околиці — до столиці, від розквіту до руїни. За майже 500-літню історію Чигирин служив прикордонним форпостом, гетьманською резиденцією, місцем козацького розбрату, гайдамацької сваволі, турецької ганьби, української руїни. Кінець кінцем, даруйте, – прикладом бутафорного відродження.

Суботів. Богданова могила

Туристичний маршрут «Золота підкова Черкащини» має високий статус державної програми. У той час, як львівська підкова хизується своїми замками, черкаська — в першу чергу українським духом. Ще б пак, адже мова йде про місця, пов’язані з життям і смертю загальновизнаних великих українців — Шевченка і Хмельницького. Усипальня найвидатнішого з традиційно багатовекторних українських гетьманів розташована в [...]

Ніжний Ніжин. Частина зіркова і святкова

Закінчення. Початок екскурсії. Повітовий Ніжин знаний в першу чергу знаменитими уродженцями й гостями. Містечко відвідували Олександр Пушкін і Тарас Шевченко (двічі, вдруге, як я вже сказав — у труні), Адам Міцкевич і Денис Фонвізін, Михайло Глінка і Семен Гулак-Артьомовський, Ілля Рєпін і Максим Горький.

Ніжний Ніжин. Частина соборна

Наповнений пам’ятками, розбрендований огірками, насичений історією Ніжин дуже підходить для поїздки вихідного дня. Звичайно, це не курорт, і розважальних закладів чи харчевень тут обмаль, проте затишна провінційна атмосфера сприяє неспішним прогулянкам від храму до храму. Мені, правда, не надто сприяла. До Ніжина я потрапив на день міста, тож замість провінційної тиші — отримав цілий букет [...]

Яготин. Місто паркових скульптур

Якщо не заглиблюватись у час палеоліту, історія Яготина розпочалась в кінці XVI – на початку XVII століття. Українці потихеньку перебирались на лівобережжя, тікаючи з гостинної Посполитівщини. Вже у 1616-му тут налічувалось близько ста дворів. В тому містечку домів єсть 50, з котрих податків не дають жодних, окрім служби військової… і домів козацьких, котрі не хочуть [...]

Білорічиця. Хто в теремочку живе?

Прилуцьке село Білорічиця відоме десь з 1600-го року. Щоправда до 1945-го воно звалося Вейсбахівка – певно що від прізвища одного з власників, російського генерала від кавалерії, київського генерал-губернатора Йогана-Бернгара Вейсбаха.

Березань: козаки, металісти й розриті могили

Ви може цього і не знаєте, але береза – символ рай-дерева. Символ багатства. Правда, не лише березу, а й дуб, вербу, сосну наші неперебірливі предки згідні були вважати символами початку нового життя, достатку і прихистку. Чимало на нашій мапі Липівок, Дубровиць чи Вербівців. З березою ж пов’язана майже сотня українських річок і селищ. Від Березни [...]

Качанівка. Частина перша

, у якій ми побудуємо з городничим, повоюємо з генерал-губернатором й погуляємо з поетом Про Качанівку писано-переписано і без мене. Це може здатися дивним, але значно легше писати про те, про що джерел обмаль. Скупу інформацію легше опрацювати, співставити, нарізати на клаптики, а потім скласти як належить. Особливо, коли ти не профі, а робиш це [...]

Новоград-Волинський

Головне, про що треба знати про місто – це те, що воно є батьківщиною Лесі Українки. То тут, то там вам про це будуть нагадувати. Приблизно так само, як в Білій Церкві нагадують про її засновника Ярослава Мудрого. Звягель (він же Возвягель чи Звяголь) документально відомий з 1256-го року. Причому в Іпатіївському літописі згадується, що [...]