В цих текстах згадується ‘Сигізмунд III’

Бутафорний Чигирин

Від слави до занепаду, від околиці — до столиці, від розквіту до руїни. За майже 500-літню історію Чигирин служив прикордонним форпостом, гетьманською резиденцією, місцем козацького розбрату, гайдамацької сваволі, турецької ганьби, української руїни. Кінець кінцем, даруйте, – прикладом бутафорного відродження.

Ніжний Ніжин. Частина соборна

Наповнений пам’ятками, розбрендований огірками, насичений історією Ніжин дуже підходить для поїздки вихідного дня. Звичайно, це не курорт, і розважальних закладів чи харчевень тут обмаль, проте затишна провінційна атмосфера сприяє неспішним прогулянкам від храму до храму. Мені, правда, не надто сприяла. До Ніжина я потрапив на день міста, тож замість провінційної тиші — отримав цілий букет [...]

Межирів. Згадки про місто межі ровами

Романтичне і без жодних перебільшень вимираюче подільське село на березі річки Рів вже точно що знало кращі часи. Власне це було зовсім і не село, а місто, яке деякий час навіть користувалось привілеями Маґдебурзького права. Зараз у це важко повірити — за переписом тут мешкає три з гаком сотні жителів, а на око — так [...]

Копайгород

Насправді польський король Сигізмунд III повелів заснувати на Поділлі поселення з іншою назвою. Нове місто на березі притоки Дністра Немиї у 1624-му отримало назву Новогород. Його новим мешканцям було наказано “копати вали й городити”. Зрештою, прижилась народна назва – Копайгород.

Сквира. Місто без церков

В наші дні в цьому районному центрі, що на Київщині, мешкає біля 20 тисяч жителів. Приблизно стільки ж, скільки і сто років тому. Сквира ніколи не переживала власного золотого віку, а отже і депресії від свого нинішнього стану відчувати не повинна б. Романтики вважають, що колись в цих краях селилось кельтське плем’я скірів (сквірів), тобто [...]