В цих текстах згадується ‘Катерина II’

Нова Ушиця

Взагалі-то більшу частину свого життя Нова Ушиця звалася Літнівцями. Напевне невеличке подільське село служило колись панам за літню дачу. І от про ті Літнівці вперше згадується ще в XV столітті. Втім, вік — не завжди ознака статусу. Століттями Літнівці були чиєюсь вотчиною.

Святогірська лавра. Частина перша

Крейдяні гори — московська сторожа — печерні лабіринти — духовні традиції Донбасу — перші наземні храми — забуття Білі, слов’янські, донецькі, святі гори — природнє диво на півночі сучасної Донецької області. Високий крейдяний правий берег Сіверського Донця, четвертої за розмірами річки України. Крізь густу зелень лісів проростають маківки церков. Це комплекс одного з найбільших українських [...]

Четвертня. Діти кукурудзи

Навіть зараз дістатись до деяких сіл Полісся — завдання не з простих. Підсушена меліорацією земля залишається важкою для прокладання доріг. Що вже казати про дрімучі часи Русі чи Литовського князівства? Може саме з огляду на неприступність і стало волинське поселення колискою для українського княжого роду Четвертинських.

Тульчин. Прикордонний Версаль

Тульчинський палац Потоцького часто називають Подільським Версалем. Поляки воліють іменувати його Версалем Прикордонним — колись це був край могутньої Речі Посполитої. До Версаля, як справедливо зазначив дехто з моїх читачів, маєтку все ж далеко. І тим не менше, помпезний комплекс і його господарі дійсно претендували на перші ролі в європейській політиці.

Умань

В сучасній Україні Умань знаходиться на перетині двох магістралей: з Києва на Одесу й Крим, себто з півночі на південь, і з заходу (Стрия, Тернополя) на схід. Можна сказати, що місто є якщо не географічним, то принаймні одним з транспортних центрів. Але чотириста років тому це була найглухіша околиця Польського королівства. Пустинь – так її [...]

Стрілецький степ і стрілецькі коні

Луганщині – і я думаю це декого здивує – є чим похвалитись. Мова не про шахти й копанки (про них я вже розказував). Заповідні степи – от про що я. Згідний, це екзотика на любителя. Проте кілометри біль-менш рівної густо порослої травою землі заворожують.

Качанівка. Частина перша

, у якій ми побудуємо з городничим, повоюємо з генерал-губернатором й погуляємо з поетом Про Качанівку писано-переписано і без мене. Це може здатися дивним, але значно легше писати про те, про що джерел обмаль. Скупу інформацію легше опрацювати, співставити, нарізати на клаптики, а потім скласти як належить. Особливо, коли ти не профі, а робиш це [...]

Новоград-Волинський

Головне, про що треба знати про місто – це те, що воно є батьківщиною Лесі Українки. То тут, то там вам про це будуть нагадувати. Приблизно так само, як в Білій Церкві нагадують про її засновника Ярослава Мудрого. Звягель (він же Возвягель чи Звяголь) документально відомий з 1256-го року. Причому в Іпатіївському літописі згадується, що [...]

Кагарлик. Парк з мертвими душами

В назві цього містечка на півдні Київщини чується щось татарське. Ярлик – грамота, ерлик – наказ. Ну а Кагою ніби звали Батиївського прикордонника. Проте поселення тут було і в дотатарську епоху. Про трипільську культуру наразі не буду – питання це доволі мутне. Але те, що в цих краях кочували берендеї – факт. Берендеї – то [...]

Майская поездка на северо-восток (часть 4). Путивль

Началось путешествие в Батурине, Коропе и Глухове. К сожалению, в Путивле мы провели совсем немного времени. Солнце неумолимо клонилось к горизонту, тени становились все длиннее, приобретая темно-лиловый оттенок, а предзакатное солнце окрашивало монастырские стены древнего Путивля в розовато-золотистый цвет: самое лучшее время для фотографа, если только лучи не светят в объектив; да вот только до [...]