В цих текстах згадується ‘Володимир Великий’

Лубни. Повітова столиця

Попри свій пізньоміщанський вигляд Лубни — ровесник Київської Русі. Тутешні князькі, намагаючись якось спільно боронитись, будували повздовж річки Сула фортифікації. Земельно-дерев’яні укріплення склались у лінію, що згодом стане східним кордоном нової держави.

Четвертня. Діти кукурудзи

Навіть зараз дістатись до деяких сіл Полісся — завдання не з простих. Підсушена меліорацією земля залишається важкою для прокладання доріг. Що вже казати про дрімучі часи Русі чи Литовського князівства? Може саме з огляду на неприступність і стало волинське поселення колискою для українського княжого роду Четвертинських.

Переяслав-Хмельницький. Музейний заповідник

Розповідати за напрацьованою схемою про Переяслав мені якось не випадає. Треба, наприклад, методично, крок за кроком гуляти містом, переповідаючи його багатовікову історію. Благо, на трьох тисячах гектарів збереглося 370 з хвостиком пам’яток історії та архітектури! Навряд чи в мене, верхоглядного подорожувальника, це добре вийде. Тож пропоную обмежитись невеличким нарисом, геть непропорційним реальній туристичній цінності Переяслава-Хмельницького.

Жидичин. Святошин монастир

Головною пам’яткою невеличкого села, розташованого край об’їздової Луцької дороги є фігура Жінки-З-Мішком. Мешканці Жидичина безумовно пишаються цим унікальним об’єктом. Зрештою, як і історією села. Жидичин вважається одним з найдавніших поселень на території Волині. Першу згадку, у Іпатіївському літописі датовано 1227-м роком. Вже тоді місцева обитель вважалася однією з найбільших.

Володимир-Волинський. Частина перша, княжа

Старожили волинського Володимира на власні очі бачили прем’єру першої серії першого сезону доктора “Хауса”. Гадаю, лише цього факту достатньо, аби оцінити древність міста. Та якщо комусь зі скептиків цього не достатньо, зауважу, що перша згадка про Володимир датується 988-м роком.

Зимне. Ис полла эти

Святогірський Успенський монастир в Зимному, що на Волині, на відміну від знаменитого донецького Святогірського монастиря – жіноча обитель. І точно що давніша – за легендою два храми і княжий терем збудував у 1001-му неподалік від міста свого імені ще Володимир Великий.

Полонне

Літописному Полонному далеко за тисячу років. А може й ще більше, бо люди селилися в цих краях із сивої давнини. На річці з не менш давньоруським найменуванням – Хоморі – городище збудували ще древляне. Як пишуть нині історики в лузі Хоморському.

Васильків. Тут повстали декабристи

Солідний вік вимагає солідного іменування. Погодьтеся, дідок, котрого всі звуть навіть не Петровичем, а Петькою, викликає жаль. Тисячолітній Васильків колись звався Василів. Та з легкої руки Юрія Долгорукого став тим, чим він є і зараз. Васильком звали сина князя Юрія. Історія поселень на річці Стугні налічує кілька тисяч років. Улюблена Віктором Андрійовичем трипільська культура, а [...]

Вишгород. Перша руська Мекка

Взагалі-то, мова піде не стільки про сам Вишгород, скільки про церкву святих Бориса і Гліба й пагорб, на якому вона стоїть. Про Вишгород відомо як мінімум з X століття. В літописі 946 року місто на високих пагорбах правого берега Дніпра згадується як резиденція княгині Ольги, “Ольжин град”.

Овруч. З чистого аркуша

Поліський Овруч — це, звичайно, не індійський Варанасі, який старіший за історію, за традиції, за легенди і виглядає удвічі старішим, ніж все це разом узяте за влучним виразом Марка Твена. І тим не менше, за вітчизняними мірками місто прадавнє, засноване ще в дохристиянську епоху Русі.