Верона. Частина перша, історична

Верона

На місці Верони люди поселились так давно, що вже й забули коли. Однак власне місто — однозначно римське, можна сказати що ровесник нової ери. За століття місто прибирали до рук готи, візантійці, французи, австрійці, аж поки тут не запанував італійський уряд.

(продовження…)

Віфлеєм. Різдвяний острів

Віфлеєм. Базиліка Різдва Христового

На карті палестинська частина Ізраїлю вкрита немов пігментними плямами різного кольору. Темніші острови повністю контролюються адміністрацією Палестини, світліші — перебувають під спільним контролем.

Уявіть, що Бориспіль (якщо ви киянин), Винники (якщо львів’янин) чи Макіївку (якщо ви член Партії регіонів) по периметру обнесли парканом з колючим дротом, а біля кожного з в’їздів поставили блок-пости. З таких островів і складається значна територія квазідержави Палестина.

(продовження…)

Влколінець. Об’єкт 622

Влколінець

Влколінець, себто Вовче село, заховалося між карпатськими горами північної Словаччини. Місцеві переконують, що вовки й досі не перевелися. А от люди навпаки, повтікали до міст. Сучасне населення Влколінця — лише 35 жителів.

(продовження…)

Мала Індія Сінгапура

Сінгапур, Мала Індія

Коли говорити про «плавильний котел народів», то це саме про Сінгапур. Колись малолюдна болотяна місцина нині є однією з найвищою за щільністю населення територією. Більшість сінгапурців — китайці за походженням (77%). Друга за чисельністю діаспора малайська. Третя — індійська (7%).

(продовження…)

Замок Мірамаре, ластівчине гніздо Трієста

Трієст — місто італійське за географією, але австрійське за духом. Про нього я ще якось розкажу. Але спершу — про невеличкий неоромантичний замок на околиці. Палац Мірамаре зведений на тутешніх скелях на замовлення Максиміліана фон Габсбурга, молодшого брата всемогутнього імператора Франца Йосипа.

Замок Мірамаре

(продовження…)

Майданек, фабрика смерті

Перші концентраційні табори з’явились наприкінці XIX століття під час англо-бурської війни. Британці вирішили ізолювати бурів, аби ті не помагали партизанам. Причому «концентрували» переважно жінок і дітей, більшість яких через вкрай погане харчування та хвороби були приречені на смерть.

Файну ідею негайно взяли на озброєння під час Першої світової. Але особливого успіху в ділі концтаборобудівництва досягли Червона Росія та Третій Рейх.

Майданек

(продовження…)

Червоний Чернятин

Палац Вітославських міг би прикрасити будь-яке українське місто. В сонячній Одесі біля нього б фоткались засмаглі туристи, в Криму за його відвідини дерли б три шкури, у Львові з підвалів палацу пахло б кавою, а в Києві вже б готувався мітинг на захист проти знесення.

Однак палац заховався десь між Жмеринкою та Баром. Й червоніє собі, чекаючи визнання та слави. А раптом?

Палац Вітославських у Чернятині

(продовження…)

Юденфрай Трохимбрід

Трохимбрід

18 березня 1791 року чотириколісний віз Трохима Б., перевернувшись, притис (а може, й не притис) його до дна річки Брід. Першими побачили уламки возотрощі, які підіймалися на поверхню ріки, малі близнючки В.: у вирі крутилися змійки білих стрічок, подерта вельветова рукавичка з розчепіреними пальцями, порожні котушки з-під ниток, пікантне пенсне, ягоди малини та аґрусу, шматочки лайна, нижня білизна, черепки розтрощеного балона, кровоточні червоні літери на резолюції: «Хай буде…, хай буде…»

(продовження…)

Сінгапур. Марина Бей Сендс

В ультрасучасному та вічнозеленому Сінгапурі важко знайти місце, яке б настільки сінгапурісто розказувало про цю міні-державу. Марина Бей — це вершки в шоколаді, апофеоз, квінтесенція, одним словом все, заради чого можливо і варто відвідувати Сінгапур.

Лише уявіть, на вузькому перешийку між мальовничою бухтою та протокою у небесну вись здіймаються три вітрила зі скла і бетону. А на горі, на велетенській платформі росте сад…

Marina Bay Sands

(продовження…)

Лівчиці. Лосиний острів

Палац у Лівчицях

За місцевою легендою, яку я вслід за своїми інтернет-попередниками передруковую, сучасна історія села починається від невдалого полювання. Десь на початку XIX століття француз Лось (чого це у француза таке прізвище – легенда не переказує) заблукав у тутешніх лісах. І поки сувався тутешніми болотами – місцина припала до сентиментального французького серця. 

(продовження…)