Карлові Вари

Карлові Вари завдячують своїй курортній славі оленю, на якого полював імператор Священної Римської Імперії, будівельник Праги Карл IV. Подробиць тої історії багато, тож що з них правда, а що ні – не скаже ніхто.
UA TOP Bloggers

Імператор полювати любив до нестями, тож поранення не стало причиною відмови від розваги. І нібито коли Карл в’їхав до солоного джерела – відчув полегшення і згодом зцілився.

За другою версією у гаряче джерело впав пес імператора і своїм скавулінням привернув увагу до цілющого джерела.

У будь-якому разі, саме Карл наказав побудувати тут нове місто, а в XVI столітті Карлові Вари отримують статус королівського міста.

Сучасного вигляду містечко набуває у XVIII-XIX столітті, коли сюди понаїхали Гете, Бах, Кафка, Гоголь, Тургенев, Шопен, Ліст, Паганіні, Бетховен і Кучма. Останній, ясне діло, пізніше.

Тоді було прийнято не стільки попити водички, скільки потусуватись. Для цього збудували навіть спеціальні променадні.

Жінки у довжелезних сукнях сувались одна попри одну і базікали на усілякі курортні теми.

В цей час діють дванадцять термальних джерел, що відрізняються за хімічним складом і температурою – від 34 до 72 градусів (на смак – гидота, як і належить усьому корисному й лікувальному).

Тринадцятим джерелом називають Бехеровку – автентичну трав’яну горілку. Завод Бехеровки – чи не єдине місцеве промислове підприємство. Рецепт напою – таємниця, яку знають лише двоє людей (як і угорського Унікума).
До тринадцятого джерела на перший погляд припадають значно охочіше.

Російську мову тут чути дуже часто. Я би сказав – аж забагато. Російською говорять і в ресторанах, нею пишуть вивіски.

Справа в тому, що ще Петро Перший допомагав тут у будові хати, яку нині називають готелем Petr. Відтоді російські імператорські родини, та й просто кожен поважний дворянин мусів тут як мінімум побувати.

В наши дні традиція збереглася. Навіть більше – в аеропорт Карлові Вари організовано чартери з Москви і Санкт-Петербургу.

Проте з сучасних відпочивальників найбільше тут німців. До Карлсбаду (така назва міста німецькою) їх прибуває 60% від усіх туристів. Всіх гостей приймають сотні готелів на будь-який смак. Вартість проживання – від 80 до 200 євро за добу залежно від сезону та класу.

Проживання у приватному секторі дешевше.

В одному з таких готелів підліковувався після помаранчевих подій Леонід Кучма. Одразу після звільнення сюди ж приїхав пан Ківалов. День перебування в президентському номері коштував близько 1000 доларів США ще у 2003 році. З того часу ціни вже мінялися, але сайт після 2003 року, мабуть, не оновлювався. Номер чотирьохкімнатний – до нього входять спальня, вітальня, кабінет, кухня та їдальня. Сайт, до речі, оновили, ціни ж залишили старими.

Кучма залишився частим гостем курорту. Бував тут і Ющенко.

Як і належить курортному місту (якщо мова не про Яремчу), у Карлових Варах з року в рік проходить серія традиційних культурних подій: джазовий фестиваль в травні, фестиваль старої музики в серпні, міжнародний фольклорний фестиваль у вересні, Дворжакова Карловарська осінь у листопаді і Міжнародний кінофестиваль у липні.

Фестиваль відбувається у найпотворнішій міській будівлі, що є само собою соціалістичною спадщиною. В місті наразі не ведеться ніякої забудови, оскільки на всю територію курорту поширюються закони про охорону пам’яток архітектури і захист термальних джерел.

Тим не менше, наші російські друзі знайшли можливість домовитись із законом, аби вставити кілька новобудов.

Напередодні фестивалю місто обтицюється афішами, а до й так численних ресторанів добудовують розширені літні площадки.

На відміну від конкуруючих Канн, у Варах гості крокують блакитною доріжкою. За цим всім спостерігають з будинків навпроти, для чого вже давно були розкуплені вікна (цілі й половинки).

Фестиваль проводиться з 1946 року. З 1956 року належить до категорії А, до якої крім Карловарського входять лише одинадцять кіноподій, зокрема Берлінський, Канський, Московський. Тутешній Оскар називається Кришталевий глобус.

Сьогодні (тобто 5 липня) його вже отримав Роберт де Ніро за неабиякий внесок до світового кінематографу.

Попри зоряний статус містечко не відрізняється найвищими цінами і може задовольнити найекономнішого туриста.

Скажімо, більше ніж пристойно можна пообідати за 150-200 крон (тобто за 50-70 гривень). І це в класному ресторані, а не в прибазарній колибі.

Само собою, є й альтернативи.

Будинки, навіть сучасні, чудово вписані в архітектуру. Забудова переважно п’ятиповерхова.

Але окрім Кучми, українських відпочивальників тут обмаль.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.

Категория прав на трактор
Рубрикатор по категориям
pravatehnika.com