Пробіжна – Колиндяни

У порівнянні зі своїми багатосотлітніми сусідами, Пробіжна, що в Чортківському районі Тернопільщини - село молоденьке. Засноване пам’ятного 1939 року. Напевне, самим фактом його заснування радянська влада намагалась довести свої переваги перед галімим польським пануванням.

Скажімо, тут є навіть кінотеатр. І гастроном.

І ще якась поважна адмінбудівля.

Аптека ж таких розмірів, що перефразовуючи класиків складалося враження, немов жителі Пробіжної народжувались лише аби переглянути кіно, сходити в гастроном і гарно похворіти.

Між іншим, гугл щодо Пробіжної наперед видає фотографію тамтешньої скульптури Божої матері. Не бачив, на жаль. Зате бачив сільську дошку пошани. За браком шанованих осіб бетонні стовби стали гарним місцем для вічного напису “Я-Т-Е-Б-Е-К-О-Х-А-Ю-!”

Інша справа, сусіднє село Колиндяни. Перша згадка – 1661 рік. Тут навіть є палац, перебудований майже двісті років тому із залишків замку.

Інтер’єри палацу мали регулярне планування. Біля портику знаходилась простора вітальня, а з лівого боку холл з парадними сходами. Таку ж як вітальня площу займав посередині садової половини палацу нижній салон. Представницький вигляд мав другий поверх з двома однаковими за розмірами квадратовими салонами, які розміщалися над вітальнею та над нижнім салоном. До обох салонів примикала з правого боку велика прямокутна їдальня з чотирма вікнами – двома від під’їзду до палацу і двома від саду, та підлогою з кількох видів паркету. До 1914 року її cтіни прикрашали голанські натюрморти. Інші кімнати – кабінет, бібліотека та житлові приміщення. Скрізь були печі з кахлів, а в салонах та їдальні – ще й каміни та стильні жирандолі. Стіни були вкриті барвистими шпалерами.

Короткі галереї з прямокутними дверима з’єднували палац з шестикутними павільонами, переробленими з давніх башт, накритими також шестикутними шатровими дахами. Стіни галерей були декоровані пілястрами та напівколонами. Зверху їх прикрашала сліпа балюстрада, утворюючи щось в кшталті фриза. Окрім великих квадратних вікон кожна галерея мала ще по одному круглому віконечку з рамою у вигляді розетки. В галереях містилися коридори, кухня та кімнати для гостей.

Перед палацом простягнувся круглий, низенько підстрижений газон, з яскравим килимом квітів посередині. Перед в’їздом на дітинець стояла стародавня брама, яка, як і павільони, залишилася від старого замку. Чарівність кілька-гектарового нерегулярного ландшафтного парку створювалась завдяки його розміщенню на підвищенні та на узбіччях стрімких берегів. Тут, крім старих лип, кленів та тополь, росли також сливи.

Поруч з палацом розташувалась сільрада, схожа за переліком установ на універсальний магазин.

Широкі сходи спускаються до роздоріжжя.

Колись Колиндяни називались Райгородом. А з нашими гріхами – то в раю так і має бути, порожньо і сумно.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.