Теребовля

Тисячолітня Теребовля як і більшість старовинних містечок Галичини, доживає свій вік в тиші і спокої. Героїчні сторінки, як і польське, турецьке та радянське володарювання давно у минулому. Зараз тут мешкає біля 14 тисяч жителів.

Місто одним з перших на Галичині отримало Магдебурзьке право – в 1389 році.

Миколаївська церква (кінець XVI ст.), що розташована в центрі, мала і оборонне значення.

Для тих самих цілей служив і кармелітський монастир. Його стіни гарно пореставровані і від того якісь бездушні.

Особливо це відчувається на фоні загального і вже звичного запустіння.

Зате римо-католицький костел, споруджений в 20-і роки 20-го століття, ніякого оборонного значення не мав. В його обрисах зберігається подоба до будинку культури, чим він, власне, і був за радянської влади.

Навколо храму – колонада з місцевого каменю.

В 1594 році місто захопило козацьке військо – тут ступала нога Северина Наливайка.

Тому вдячні мешканці міста й спорудили пам’ятник Степанові Бандері.

На горі над містом збереглись (хоча яке там збереглиcь) залишки фортеці. Вона ж увіковічнена на гербі Теребовлі, схожому на триокий смайлик.

Деякі фортечні мотиви простежуються і в цивільних спорудах.

Бізнес-середовище представлене ТОВ «Геліос», ТОВ «Теребовлянська взуттєва фабрика-маркет» (колишня філія львівської взуттєвої фірми «Проґрес»), Фабрикою ялинкових прикрас і Цегляним заводом.

Мешканці міста з усіх сил проявляють підприємницьку ініціативу

…і прагнуть науково-технічного прогресу.

Може б вони звідси і повтікали, хоч їхати по суті нема куди. (Улюблений Блекін сюжет :-)

І правильно. Вдома – краще.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.