Теребовля
Тисячолітня Теребовля як і більшість старовинних містечок Галичини, доживає свій вік в тиші і спокої. Героїчні сторінки, як і польське, турецьке та радянське володарювання давно у минулому. Зараз тут мешкає біля 14 тисяч жителів.
Місто одним з перших на Галичині отримало Магдебурзьке право – в 1389 році.
Миколаївська церква (кінець XVI ст.), що розташована в центрі, мала і оборонне значення.
Для тих самих цілей служив і кармелітський монастир. Його стіни гарно пореставровані і від того якісь бездушні.
Особливо це відчувається на фоні загального і вже звичного запустіння.
Зате римо-католицький костел, споруджений в 20-і роки 20-го століття, ніякого оборонного значення не мав. В його обрисах зберігається подоба до будинку культури, чим він, власне, і був за радянської влади.
Навколо храму – колонада з місцевого каменю.
В 1594 році місто захопило козацьке військо – тут ступала нога Северина Наливайка.
Тому вдячні мешканці міста й спорудили пам’ятник Степанові Бандері.
На горі над містом збереглись (хоча яке там збереглиcь) залишки фортеці. Вона ж увіковічнена на гербі Теребовлі, схожому на триокий смайлик.
Деякі фортечні мотиви простежуються і в цивільних спорудах.
Бізнес-середовище представлене ТОВ «Геліос», ТОВ «Теребовлянська взуттєва фабрика-маркет» (колишня філія львівської взуттєвої фірми «Проґрес»), Фабрикою ялинкових прикрас і Цегляним заводом.
Мешканці міста з усіх сил проявляють підприємницьку ініціативу
…і прагнуть науково-технічного прогресу.
Може б вони звідси і повтікали, хоч їхати по суті нема куди. (Улюблений Блекін сюжет 
І правильно. Вдома – краще.
Коментарі