Туніс: Торгівля
Продовження. Початок про біло-блакитне місто і Метлаві тут.
Валюта Туніса не вільно конвертована, тому ввозити і вивозити динари заборонено. Іноземна валюта в країні обігу не має, але з приватними торговцями домовитись можна. Один динар – тисяча копійок, які звуться міліми. Мілими, а також гроші до п’яти динарів – це монети. Причому 5 динарів настільки важкі, що лише кілька монет у кишенях штанів здатні перетворити їх на важкезні середньовічні обладунки. Ціни вказують і в дінарах, і в мілімах, аби було страшніше. Наприклад, 42000 – це може бути вартість чоботів.
Вартість навіть на ціннику і реальна вартість, за яку можна купити, як і в більшості арабських країн – дві великі різниці. Торгуватись треба всюди і завжди, окрім хіба державних магазинів і супермаркетів. В приватних сувенірних лавках – торгуватись треба неодмінно.
Ціну на будь-яку річ можна збити в декілька разів, а іноді – і в десяток разів. При тому, що коли вжарили по рукам, продавець не виглядає ображеним чи приниженим. Більше того, якщо з першого погляду ціна не подобається, то продавець сам заохочує вас до торгівлі.
До честі тунісців, більшість продавців можна пережити, як мух у соняшний день. Це вам не Туреччина чи Єгипет, де продавці місцями нагадують гнус. З головних сувенірних товарів, які продаються всюди, можна виділити кераміку, верблюдів (сувенірних, не живих), спеції, бранзулєтки, шкіряні вироби (сумки, куртки) і килими.
Ще місцями зустрічаються клоновані ляльки одного фасону і якісь кошики.
Товари і послуги просуваються за допомогою безбашенних аутдорів.
Деякі візуальні образи просто неповторні. Ось цей одноокий беззубий кухар гостинно відсіче вам морквинку симпатичним ножичком.
А ось ця шоколадка взагалі зірве башню.
Є й звичайні придорожні рекламні вказівники.
Взагалі, над вивісками тут не сильно заморочуються. Логотипи відомих брендів малюють близько до оригіналу, а мову обирають на власний смак.
Зустрічались навіть польські вивіски. Українських – наразі жодної.
Звичайні міські вказівники як правилопрдубльовані французькою.
Але іноді обходяться і без цього. Тоді біда.
Але насправді, найкращою рекламою є власне виставлений чи вивішений на вулицю товар.
Коментарі