Тихомель (Ямпіль)

Колись за Тихомель боролися київські, волинські і галицькі князі. Навіть угорці володіли цими землями, допоки князь Данило Романович у 1219-му році їх звідси не вибив. Тоді Тихомель стає “даниловим містом”.
ТихомельКнязь добре укріпив місто, яке ніби було засноване ще у десятому столітті. Що не завадило його неодноразовому спустошенню тодішніми головними кривдниками – монголо-татарами. Само собою, доклалися до нищення Тихомеля хвороби, переділи князівств і перманентні економічні кризи.

Тихомельське городище у середині XVI століття тодішні власники продали віленському єпископу князю Янушу (Радзивілу, якщо я правильно зрозумів). Новий власник назвав місто Янушполем, пізніше – Ямполем. Містечко входить до складу Речі Посполитої в 1569-му році, й одразу отримує магдебургію. А старовинний Тихомель назавжди зникає з карти.

Про ті часи нам вже ніщо не нагадує, окрім залишків земляних валів. Та це ще не все.

Тоді ж, у XVI столітті, на Волині з’являються аріяни. Власне аріанство виникло як рання християнська течія, в перші століття нашої ери. Ще в 381-му році його засудили, як єресь, що не завадило цій єресі проіснувати ще понад тисячу років. Центром аріанства стають Ляхівці - нинішній райцентр Білогір’я що на Хмельниччині. Як і багато реформаторських течій тих часів, аріанство залишалось релігією для обраних і після смерті багатих покровителів громади протестантів зникали.
Аріани

Рід Сенют, котрі й продали ці землі князю Янушу, володів ще сотнею сіл і містечок східної Волині. Майже всюди за їх протекції виникали аріанські громади. Окрім специфічних поглядів на роль Ісуса Христа, аріани, до яких ніби належав навіть сер Ісак Ньютон, воліли ховати мертвих на відкритих місцинах, переважно на горбі, насипаючи над тілом невеличкий курган. Кожному небіжчику вкладали в руки металеву пластину з написом “Scio cui crediti” (“Знаю, кого ввіряю”), а поруч з тілом мала бути закоркована пляшка з покладеним в середину листом з коротким життєписом померлого. В центрі такого курганного кладовища будували кам’яну вежу – каплицю.

Якщо я правильно зрозумів, тут, на тихомельському пагорбі, похований Павло Сенюта, один з останніх українських аріанів. Вежа на його могилі – є справді унікальною, інших таких просто немає.

Поруч, на самому урвищі воздвигнуто хрест. Напис на хресті, поставленому тут в 2005-му році, увічнила не лише борців за Україну, але й ім’я голови братства тверезості “Відсіч”. Так і написано – воздвиг Олександр Василюк.

Аріани заперечували таїнства, релігійні свята, поклоніння іконам, дотримання постів. Цікаво, чи відомо це голові братства тверезості “Відсіч”?

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.