Струсів
Те, що Струсів вартий зупинки було ясно і так. Закручена дорога на Тернопіль змушує уважніше вивчати околиці.
Ще з далека видно костел у неоготичному стилі. Зблизька він ще симпатичніший, хоч і збудований на початку ХХ століття.
Більшість будівель села у якості фундаменту використовують камені колишніх замкових валів.
Активно каміння використовується і на паркани.
Греко-католицький храм розташований прямо навпроти костьолу.
Зелені вазонки, балкон і склопластиковий козирок вигідно пожвавлюють фасад.
Як і зелені листочки воріт.
Неподалік храму розташований палац XVIII і старовинний парк навколо нього.
Перед палацом – памятник Тарасу Шевченку, конкретно схожий на Дмитра Корчинського.
Нині тут спеціалізована середня школа для хворих дітей.
Школа більше схожа на маєток Обломова.
Або на психлікарню.
На крайняк – на будинок-інтернат для перестарілих.
В парку є ще й чудовий басейн.
А також теплиця для вирощування усілякої свіжини.
Шкільний туалет в Струсові – також шедевр.
Як і ворота. Колись містечко було знаним торговельним центром, базарний день у вівторок – важливий привілей. І за проїзд через місцеву браму (не цю, що на фото) брали мито.
Звичайна пожежна драбина поєднана з пожежним водогоном.
А струсівські сходи? Ось ці ніби як розкладні.
А ці ще не розкладені. Ними міг ступати сам Микола Струсь, галицький староста, на честь якого було перейменовано село в 1610 році.
Вікна і двері – окрема пісня.
Над усією цієї красою на горі два цвинтарі. Старий і новий. Мешканці старого, польського, поглядають на сучасний Струсів дещо насуплено.
Може то все від погоди?
Коментарі