Струсів

Те, що Струсів вартий зупинки було ясно і так. Закручена дорога на Тернопіль змушує уважніше вивчати околиці.

Ще з далека видно костел у неоготичному стилі. Зблизька він ще симпатичніший, хоч і збудований на початку ХХ століття.

Більшість будівель села у якості фундаменту використовують камені колишніх замкових валів.

Активно каміння використовується і на паркани.

Греко-католицький храм розташований прямо навпроти костьолу.

Зелені вазонки, балкон і склопластиковий козирок вигідно пожвавлюють фасад.

Як і зелені листочки воріт.

Неподалік храму розташований палац XVIII і старовинний парк навколо нього.

Перед палацом – памятник Тарасу Шевченку, конкретно схожий на Дмитра Корчинського.

Нині тут спеціалізована середня школа для хворих дітей.

Школа більше схожа на маєток Обломова.

Або на психлікарню.

На крайняк – на будинок-інтернат для перестарілих.

В парку є ще й чудовий басейн.

А також теплиця для вирощування усілякої свіжини.

Шкільний туалет в Струсові – також шедевр.

Як і ворота. Колись містечко було знаним торговельним центром, базарний день у вівторок – важливий привілей. І за проїзд через місцеву браму (не цю, що на фото) брали мито.

Звичайна пожежна драбина поєднана з пожежним водогоном.

А струсівські сходи? Ось ці ніби як розкладні.

А ці ще не розкладені. Ними міг ступати сам Микола Струсь, галицький староста, на честь якого було перейменовано село в 1610 році.

Вікна і двері – окрема пісня.

Над усією цієї красою на горі два цвинтарі. Старий і новий. Мешканці старого, польського, поглядають на сучасний Струсів дещо насуплено.

Може то все від погоди?

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.