Херсонес і Севастополь
Дослідники стверджують, що слово “херсонес” походить від давньогрецького “півострів”. І правильно, бо ті, хто вважають, що в Херсонесі ніхера нема помиляються.
Наприклад, є колони. Вони нам відомі по старому дизайну гривні. Колони залишились від базиліки, їх відкопали і поставили на місце.
Там, де колон не вистачає, їх замінюють туристи.
Ще є море. На пагорбі видно сигнальний дзвін, котрий до самого Херсонесу не має жодного стосунку. Його під час російсько-турецької війни захопили французи і повісили на собор Паризької Богоматері. До 1913 року росіяни “бомбили” французів з вимогою про репатріацію дзвона, що, врешті-решт закінчилося перемогою. І аж до другої світової цей дзвін виконував сигнальну функцію на цьому узбережжі.
Копати ці місця почали через півтоліття після заснування Севастополя, тобто десь в двадцятих роках XIX століття. І як тільки копнули, то назвали ці місця Руською Троєю.
Колись Херсонес мав довлі тісну забудову з вузькими вуличками. Місто мало навіть свій генплан, завдяки чому квартали займали приблизно однакову площу та перетинались під прямим кутом. Кожний квартал складався з 2 – 4 житлових будинків.
За міськими стінами знаходилися цвинтарі. Один з тодішніх учасників розкопок похований там же.
Зараз Херсонес називається Національний заповідник “Херсонес Таврійський”. Посередині заповідника ще за царя відбабаханий Святоволодимирський собор. Коли на нього зібрали гроші в 1843 році імператор Микола Перший нагадався, що треба покерувати і розпорядився споруджувати храм в іншому місці Севастополя. Але коли полічили кошти, то виявилось, що нерозкраденого вистачає аж на два собори. Так і зробили. Під час війни собор розвалили, а під час Кучми – відбудували.
Завдяки старанням у тому числі Кучми Севастополь був і залишається містом російської слави. І не дай Бог бандерівський чобіт спробує ступити на священну землю.
Запорукою цьому і Чорноморський флот.
Туристів, звичайно, це не стосується.
Для них тут всі послуги цілодобові.
На тому й стоїмо!
Коментарі