Сентендре і марципани
Початок про Вишеґрад, “Унікум” з паприкою, угорських героїв, Буду, вибачаюсь, Вайдахуняд, тутешні транспорт та дороги, Долину красунь і Еґер.
Сентендре – містечко середземноморське. При тому, що до будь-якого моря, окрім Балатона, дуже і дуже далеко. Найкраще до нього підходить визначення про “музей під відкритим небом”.
Музеїв тут і направду багато. Головний з них – музей марцепанів. Марцепан – це пластилін з товченого мигдалю і цукру. З нього можна ліпити будь-що: від коників до палаців. В музеї під кондиціонерами виставлені вироби, а за склом можна спостерігати майстра за роботою. Коли я знімав – майстер вийшов.
Готові вироби, як і фабричні екземпляри можна купити в тутешньому магазинчику.
Музеїв всього біля двох дюжин, але головний музей – саме місто.
Місто невеличке, але кожна вуличка - як новий поворот твого життя. То в гору
…то до долу
Численні ресторани запрошують хто як може. Вже забув, чи говорив – перед кожним угорським рестораном виставлене меню. Останнім часом почав помічати це і в нас.
Деякі вулички дійсно середземноморські. Вони такі вузькі для того, щоб ховати перехожих від сонця.
З висот міських пагорбів можна зазирнути в побут мешканців.
В Сентендре – це десятки магазинчиків з паприкою. Її продають в мішечках, глечиках, коробочках. В лавках продавці ведуть себе надзвичайно гідно, не допускаючи не те що турецького – навіть яремчанського крику. Ви можете підійти, вивчати товари, і лише коли дасте знати, що щось вас зацікавило – продавець почне проявляти наполеглевість. Навіть у найдрібнішому магазинчику приймають платіжні картки.
Крім паприки і Унікуму продається ще й вино. Переважно Токайське.
І розумієш, наскільки Угорщина – не Україна.
Про те, чим болото відрізняється від Балатона далі буде.
Коментарі