Угорщина: Еґер

Початок про Вишеґрад, “Унікум” з паприкою, угорських героїв, Буду, вибачаюсь, Вайдахуняд, тутешні транспорт та дороги і Долину красунь.

Еґер вважається угорським духовним центром. Тут розташована резиденція Еґерського єпископа, тут розташована найголовніша церква країни – Базиліка мажор (на відміну від бизиліки мінор, що в Пешті). Та й взагалі – місто почалося з заснованого тим самим Іштваном Першим Святим Катедрального собору.

Базиліка, збудована за п’ять років, дооблаштовувалась донедавна. Скажімо, деякі вітражі виготовлені в 2000 році. Внутрішній розпис куполу виконано в 50-ті роки минулого століття, за комуністів. Справа в тому, що після придушення радянськими військами в Угорщину завітав московський патріарх. І переможені мадяри злякались, що буде вирішено зробити їх православними. Тоді в головному храмі і з’явився розпис де описувалась вся історія взаємин Папського престолу і Угорщини. Мало не з зобрашеннями Яноша Кадара на додаток.

Місцева Матір Божа допомагає бездітним батькам. Ось вони і пишуть власні імена на табличках та просять її допомоги.

Оскільки храм центральний, то і процес сповіді поставлений на промисловий рівень – я налічив десь зо два десятки сповідалень.

Ну а свої бажання та мрії можна висловити, як подумки, у молитві, так і у вже знайомих табличках.

Еґер руйнувався декілька разів. Перший раз – татарами, після чого його перебудували. В XVI столітті його передали під владу Габсбургів. В середині століття під проводом Іштвана Добо місто витримало нашестя армії турків, що в 40 разів перевищувала кількість оборонців. Проте за кількадесят років турки повертаються ще майже на сто років. Пам’ятник цьому Іштвану – на центральній площі.

Про мусульманське панування тут нагадує найпівнічніший в Європі турецький мінарет (його видно в лівому шматочку фото).

Дорога до фортеці, яку захищав Іштван повна ресторанчиків та інших туристичних спокус.

Деякі спокуси, правду кажучи, не дуже й спокушають.

Бічні вулички ще цікавіші і автентичніші.

Після турків місто ще кілька разів переходило з рук в руки, горіло від пожеж, потерпало від чуми та холери. Вже у 1925 році вона стає туристичним центром. А під час війни німці демонтували залишки місцевої промисловості, підірвали залізничну станцію і мости, завдяки чому Еґер стає туристичним містом назавжди.

Фортеця нічим особливим не вразила. На спеці вимучені туристи більше ховались у затінку, аніж слухали про подвиги захисників.

Один подвиг проте не пройшов попри увагу. Захисники фортеці виливали на турків перчений гуляш з величезних казанів.

Еґер місцями дуже подібний на рідний Франківськ. Ну або Франківськ на Еґер, якщо хочете.

При цьому і тут, і в Будапешті немає проблем купити нерухомість – її можна оцінити прямо в кіосках чи лавках край дороги. Ціна квадратного метра коливається від 500 до 1000 євро (тисячу вартує метр в центрі столиці).

Місцева будівля тюрми щедро прикрашеня розпяттями. Внизу на чорному мармурі – не жертви фашизма, а герої-олімпійці. Бо Еґер ще й столиця спорту. Літнього. Зимовий не користується популярністю внаслідок відсутності зими.

Ще славиться місто ковальством.

Одним словом, є на що подивитись.

Гадаєте, все? Про те, що таке марципани і навіщо їм музей – далі буде.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.