Угорщина: Долина красунь
Початок про Вишеґрад, “Унікум” з паприкою, угорських героїв, Буду, вибачаюсь, Вайдахуняд і тутешні транспорт та дороги.
Взагалі-то долина, що під містечком Еґер (про нього ще буде), має назву Сепашсорьвельд. А з угорської – Долина красунь. Кажуть, що така назва пов’язана з природніми особливостями цієї місцини. Мовляв саме тут угорські дівчата найкрасивіші. Проте самокритичні мадяри мають і реалістичнішу версію. Коли в тутешніх підвалах накидаєшся вином – всі жінки стають красунями.
В долину курсує кумедний поїзд з центру Еґера. Місцеві ж полюбили приїжджати на власному транспорті з ночівлею. Тому віднедавна над підвалами з’явились непередбачені генпланом міні-готелі.
Долина схожа на Трускавець. Лише замість води – вино.
Підвали з вином пронумеровані і ззовні дуже схожі на гаражі в кооперативі.
Навпроти підвалів канонічні ресторанчики. Втім, цього добра і так вистачає, тож ресторани особливою популярністю не користуються. Як і всюди, з меню ресторанів, іноді в картинках, можна ознайомитись прямо на тротуарі.
Перед підвалами ж встановлені рекламні чавильні для винограду, звідки сік трудопроводом качається у нетрі. Чесно кажучи, виглядає не сильно апетитно. З іншого боку, навіть якби мені вино чавив ногами сам Челентано, при близькому спогляданні я теж навряд чи б втішився.
Процес дегустації виглядає таким чином. Вам на стіл ставлять бідон гуляшу з паприкою і по черзі наливають в бокали вино – як і всюди від сухого до солодкого. Найвідоміші – це звісно “Бичача кров”, “Дівчинка з Еґера” і Токайське. Угорщина ніби взагалі входить в десятку світових виновиробників. А токайське - взагалі вважається королівським напоєм. Справа в тому, що на відміну від масового виноробства в Криму, де солодкі вина отримують завдяки швидкісному бродінню, загашеному спиртом і цукром, в Угорщині вміст цукру – від природних властивостей винограду. На Токайське виноград збирають вже коли він зів’яв і зацукрувався на лозі.
Посеред дегустації задля розваги пропонують найсміливішим атракціон: господар цівкою вливає тобі в рота вино, всі вголос лічать, а ти ковтаєш аж поки не починає виливатись на слюнявчик. Хто довше протримався – той і виграв.
П’ять бокалів наливають за програмою, а шостий – який сподобається. Після того бажаючі можуть придбати вино в пляшках, пластикових пляшках і каністрочках. Дволітрова бутля коштує тисячу форінтів, тобто 26 грн. І це у той час, як на попередній дегустації вино нам впарювали за 2-5 тисяч форінтів за стандартну пляшку.
До речі, про гроші. Ще з більшим неспокоєм угорці чекають на вступ до єврозони. Спочатку планували це зробити в 2008 році, тепер ніби називають 2012 рік. Вони не поспішають, враховуючи ще й очікуване масове подорожчення.
В той же час таких протекціоністських антивалютних заходів як в Україні тут немає. Валюту (не гривні, звісно) можна поміняти майже всюди, у тому числі в портьє. Євро і долари можуть приймати в ресторані абсолютно спокійно. А туалет взагалі може коштувати як 100 форінтів, так і один євро чи один долар, на вибір (хоч один євро – це 230 форінтів).
Банкоматів небагато. Зате майже всюди, навіть в кіосках і селах, приймають до оплати платіжні картки. У винних гаражах також.
Про те, як ще угорці використовують гуляш – далі буде.
Коментарі