Осуарії в Седліце та Еворі. Моторошні церкви Європи

Дивні, а місцями огидні релігійні традиції інших народів часто викликають одну реакцію: дикуни. Нам не зрозумілі масові ритуальні вбивства Індонезії, публічні самокаліцтва в Тайланді та Філіппінах чи особливості святкування Дня мертвих в латинській Америці. Малозрозумілою залишається для нас традиція спалення в індуїстів.

Втім, цього разу поговоримо про суто християнську традицію – зберігання черепів та кісток предків.

DSC07969

 

Власне любов до кісток була помічена не лише в християн. Зороастрійці взагалі забороняли ховати чи спалювати. Небіжчиків відносили на горбочок, там тіло тліло десь рік, ну власне не лише тліло, але й поїдалося тваринами. Потім вишкварені на сонці кістки забирали і використовували за призначенням, себто для поклоніння та приємних спогадів.

Іудеї свого часу теж полюбляли зберігати кістки рідних та близьких. Їх ховали двічі: перший раз, аби тіло тліло, а потім, другий, вже чисті від плоті рештки переховували в гробівцях. Місця для цвинтарів бракувало, тож такий спосіб дозволяв компактно зберігати всіх близьких родичів.

DSC07953

DSC07962

Приблизно з тих самих причин осуарії – кістниці – виникли і в католицькій християнській культурі. Були часи, коли людей взагалі ховали в підземеллях храмів. Втім частіше схема була така. Покійників ховали на цвинтарях біля церкви чи монастиря. Потім місце закінчувалось, тож рештки, а фактично кістки викопували і переносили в підземелля церкви. Цвинтар був готовий до нового використання.

Іноді у такий спосіб переносили масові поховання, що утворились внаслідок епідемій чи різанини а-ля Варфоломіївської ночі.

DSC05304_lr

DSC05294_lr

DSC07952

При цьому, попри системний брак місця церковники усіляко пручалися перенесенню кладовищ з центрів європейських міст. Ще б пак, адже мова йшла про чималі церковні доходи, пов’язані з похованням та утриманням цвинтарів.

Більше того, ксьондзи-хитруни заманювали на підвідомчі кладовища різноманітними піар-заходами. Скажімо в чеське Седліце абат начебто привіз з Голгофи святої землі та розсипав по тутешньому цвинтарю. У підсумку кладовище невеличкого присілку міста Кутна Гора перетворилося на популярне місце поховання не лише місцевих мешканців, але й жителів Центральної Європи.

DSC05292_lr

DSC05284_lr

DSC05280_lr

DSC05290_lr

Для перепоховання кісток на популярному кладовищі в XV столітті побудували каплицю, яку через кілька століть перебудували на церкву, по самі вінця забиту кістками небіжчиків.

Тож не дивно, що в різних куточках Європи і в різні часи з’являлась на світ Божий ідея ті кістки впорядкувати та якось оформити. Власне про оці окультурені осуарії наразі й мова.

Побачити вимощені людськими рештками підземелля можна в Італії, Франції, Іспанії, Австрії, Польщі. Ми ж з вами “гуляємо” по кісткосховищах вже згаданого міста Седліце та португальської Евори.

DSC05296_lr

DSC05279_lr

DSC05285_lr

Так про Седліце. З кіня XVIII століття тутешніми землями володіла родина дуже давнього і могутнього роду Шварценбергів. Один з них в 1870 році найняв на роботу відомого різьбяра по дереву аби той оформив інтер’єри церкви з матеріалу, яким були вщент заповнені підземелля.

Вчені порахували, що на свою роботу майстер використав рештки 40-50 тисяч людей. Кістки перше відбілювались негашеним вапном, потім складались на купки. Частину кісток та черепів майстер використав для створення люстри, канделябрів та гербу родини Шварценбергів.

DSC05298_lr

DSC05299_lr

DSC05287_lr

DSC05291_lr

DSC05281_lr

DSC05288_lr

Свої моторошні шедеври Франтішек Рінт, так звали майстра, створював три роки.

Натомість в португальській Еворі інша історія. Капелу Осос, тобто Капелу Кісток збудували монахи бічну до церкви Святого Франциска в XVI столітті. За ідеєю каплиця мала нагадувати що все минає, а за життям йде смерть. “Ми, кістки що тут є, чекаємо на вас” – пише над входом.

DSC07946

DSC07947

DSC07948

20141122_100534

DSC07961

Шедеврів типу чеських тут ви не побачите, та й масштаби скромніші. Кістки тут використані у якості декорації стін. Пишуть, що то рештки 5 чи 10 тисяч людей.

DSC07970

DSC07960

DSC07959

DSC07971

DSC07956

DSC07955

DSC07966

“Краще день смерті, ніж день народження”, – так пише на даху каплиці. Власне те ж можна було б написати на всіх осуаріях.

DSC07973

DSC07949 

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.

Брусчатка колотая
Брусчатка и тротуарная плитка
sibgranit66.ru
Металлочерепица монтеррей цена
Кровля и металлочерепица Метротаил. Таблица расчета металлочерепицы
zavod-profil.ru