Пороги Меконга і чотири тисячі островів
Річка дев’яти драконів – так зветься найбільша водна артерія Індокитаю. Меконг – це тутешній Дунай, понад чотири тисячі кілометрів. Меконг бере початок в Гімалаях і тече Китаєм, М’янмою, Тайландом, Лаосом, Камбоджею та В’єтнамом.
Десь до Камбоджі Меконг – переважно бурхлива гірська річка. А вже після каскаду порогів перетворюється на ліниву дельту з сотнями русел, рідний дім сотень тисяч мешканців півдня Індокитаю.
Але зараз – про пороги Меконгу, а точніше про місцину на кордоні Лаосу та Камбоджі що зветься Ши Пан Дон. У перекладі – 4000 островів.
Мережа бурхливх порогів, через які судноплавний Меконг використовується грубо кажучи лише на половину, зветься Кхон. Найвищі водоспади сягають тут понад 20 метрів, а вся мережа перекатів простягнулась на майже 10 кілометрів.
Зручність Меконгу, як готового водного автобану зацінили французи. Колоніальний губернатор вважав, що це дозволить поєднати в єдину мережу свіжоприватизовані Францією країни Індокитаю, які, до речі, французи вважали плацдармом для загарблення власне Китаю.
Але проблема Кхону не давала планам здійснитись. Тоді на допомогу прийшли інженери. В кінці XIX століття через острови Дон Дет та Дон Кхон пролягла вузькоколійна залізниця! Її залишки, а також бетонний міст між островами і досі можуть оцінити туристи.
Більше того, на постаменті залишився перший (здається) семитонний паровоз. Локомотив назвали Пол Думер, на честь губернатора-ініціатора будови.
Система була така: в нижній точці порогів судна приставали до порту, там пасажири та вантажі перегружались на поїзд та вирушали в недовгу путь островами. У верхній точці все повторювалось навпаки. Все це працювало від 1987 до 1940 року. Пишуть, що якось це все використовували японці під час окупації.
Після Другої світової проект помер, а саму залізницю за короткий час розтягнули, навіть на паркани. Та як не дивно, отаннім часом знову почалися розмови про відродження залізничного сполучення. Адже проблема порогів ніде власне не поділася.
Щодо самих стровів, то здається після французів на десятки років про цю місцину просто забули. Краса Меконгу була мало востребувана червоними кхмерами та лаоськими партизанами. Одна в останні буквально п’ять років тут почали як гриби рости гестхаузи та пансионати.
Туристи, переважно віком у 20-30 років, приїжджають сюди “повтикати” на кілька днів. Однак по мірі комфортизації островів, тут все більше з’являється “професійних” туристів.
До послуг відпочиваючих – фіксоване коло розваг. Катання на каяках і тюбах, велосипеди (долар в день), ну і просто релакс. Також можна поплисти на фотополювання за прісноводними дельфінами.
Тут немає банків зате повно кафешок та ресторанів на будь-який гаманець та смак. Переважно – недорогих. А уякості абсолютно безкоштовного бонусу – несамовито красиві види сансету на Меконзі.
Коментарі