Гобустан. Танцюючі чоловічки і багновулкани
Недалечко від Баку, з його хмарочосами і показовою розкішшю, є одна цікавинка – заповідник Гобустан. Це всіяна скелями рівнина площею в півтисячі гектарів. Ущелини скель, яри, печери були зручним притулком для доісторичних людей. Які по собі залишили чимало графічних згадок.
Але спершу поглянемо на іншу принаду Гобустана – грязеві вулкани. Найбільші на Кавказі, якщо шо. І взагалі, Азербайджан пишається своїм першим місцем в світі за кількістю багновулканів. Їх тут аж 350.
Своїм походженням грязеві вулкани пов’язані з нафтовими і газовими родовищами.
Чесно кажучи, вулкан – надто голосно сказано. Так, купка гною, на вершині якої час від часу надувається брудна булька. Потім вона тріскає і стікає брудним потічком до “підніжжя”. І так – 25 мільйонів років поспіль.
Територія Гобустана настільки пустельна, що саме тут, серед місячних пейзажів, уряд Азербайджану облаштував свою найсуворішу в’язницю. Тутешна закритя буцегарня – місце уримання пожиттєвих ув’язнених, вірменських військових полонених та політичних.
Культурний пейзаж Гобустана в 2007 включено до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Через це Алієв гарантував перенесення в’язниці за межі заповідника. Втім,, наскільки я зрозумів, наразі обіцянка не виконана.
Ну і тепер власне про головне – петрогліфи. Це наскальний живопис, який століттями висікався прадавніми людьми. Більшість картинок датують епохою мезоліту, а отже “танцюючим чоловічкам” як мінімум 10 тисяч років.
Кам’яноепохові художники намалювали для нас сценки з свого життя – побут, полювання, танці.
Є також зображення тварин. У місцевому музеї, до речі, надзвичайно сучасному за технікою виконання, пропонується інтерактивно вгадувати який малюнок що означає.
Зображені люди на картинках ведуть себе культурно. Це вам не якийсь там Конарк. Хоча є також картинки доволі інопланетні. Втім, може у прадавнього митця просто були глюки від вулканічних випарів?
Як виявили дослідники, вслід за древніми людьми увіковічнити свою присутність в тутешніх скелях прагнули і їх нащадки. А також туристи. Зокрема італійські. У підніжжя гори Беюк-даш на плиті можна прочитати напис, датований десь першим сторіччям нашої ери.
Римський “зелений чоловічок” написав латиною:
“Час імператора Доміціана Цезаря Августа Німецького, Луцій Юлій Максим, Центуріон XII Легіону Блискавичного”
Напевне, то такий статус у тогочасному римському фейсбуці. На згадку.
Коментарі