Лівчиці. Лосиний острів
За місцевою легендою, яку я вслід за своїми інтернет-попередниками передруковую, сучасна історія села починається від невдалого полювання. Десь на початку XIX століття француз Лось (чого це у француза таке прізвище – легенда не переказує) заблукав у тутешніх лісах. І поки сувався тутешніми болотами – місцина припала до сентиментального французького серця.
Так от. Місцевий палац будує чи отой самий блукливий француз, чи то вже пізніше – новий власник маєтностей граф Строжинський. Кажуть, що граф взяв собі на виховання простого хлопця (Кароля Глуховського), якому палац дістається в спадок.
Складна у плані будівля вочевидь служила власнику за відпочинковий маєток. Споруду оточував мальовничий парк з озерами, зарості якого і досі симпатично відтіняють вежі палацу. Досі у навколишніх гущавинах можна знайти різні види ясенів, дуби, липи, кедри та навіть тюльпанове дерево.
За сто років село розрослося – на кінець XIX ст. тут вже близько 80 хат, а на початок Першої світової – ще удвічі більше. У 1903-му громада за підтримки графа будує Миколаївську церкву. Її ж надбрамна дзвіниця – найсучасніша споруда Лівчиць. Судячи з пам’ятної таблички кошти на її зведення надіслали діаспоряни.
Фахверхова адмінбудівля поруч – теж певно ровесниця церкви.
На виїзді з села – млин, теж певно згадка про власника.
В наші дні у палаці розташована спеціальна школа. Нині в інтернаті виховуються близько 70 дітей з вадами розвитку. Переважно – сироти. На кожну дитину припадає по одному вихователю.
Чимале населення колишнього палацу – десята частина сучасного населення Лівчиць.
Лівчиці на Google-картах. Село Жидачівського району Львівської області. Проїзд на автомобілі від Львова — 75 км, від Івано-Франківська — 77 км. Дорога терпима.
Бонус-трек. Клікабельна панорама
Коментарі