Діссен: два ринки чубляться

Яке значення має зима, болюча нога та інші умови життя, коли бажання роблять тебе владикою простору й часу. Приблизно якось так було в неділю, коли мені віддали байєрн-тікет. До кінця світлового дня залишалося кілька годин і переді мною — ціла Баварія, їдь-не-хочу. Зимові мандри не надто надихають на довгі поїздки з багатьма точками, але сидіти вдома теж не вельми хочеться. Тим паче, коли відкривати двері в нові міста, про які ніколи не чув, про які нічого не знав, пиво з яких постійно пив.

Містечко Діссен (Die?en) буде відоме любителям човнярства, пароплавства, пупцележства та грилювання. Я не відношуся до жодних категорій, тому пробачливо було абсолютно нічого не знати про цей населений пункт. О так, Аммерзеє я чув, у водах його не було змоги купатися, навіть бачити у вікно потяга. Не можу осягнути неозоре. Але деколи це вдається.

У старому центрі.


Залишки людських поселень знайшли десь із 1000 року до Р.Х. Археологи навіть у далекому гуцульському селі викопають мамонта і заявлять це найдавнішою стоянкою пралюди, яка полювала на прабізона. З Діссеном те саме.

Десь навіть вишукали в хроніках, що поблизу сучасного міста проходила римська дорога. Мабуть, та сама Віа Августа, по якій везли крам на північ Римської імперії. І біля озера зупинялися римляни, їли шпроти і плювали недопалки. Але цього вченим виявити не вдалося.

Щось більш певне вже відомо з поселень алемманів та баварів. Вони чомусь були захоплені Тіфенбаським водоспадом. Вирішили, що кращої стоянки їм годі шукати. В ІХ столітті особливо не перебирали, чи є там вай-фай і де найближчий аеропорт. Назву теж вони придумали «Diezzen» — невгамовний водограй.

Вулицею.

Звідки родом граф фон Діссен (а пізніше — герцог) — цього я не знаю, але пиво Яндекс Андехс завдячує назві цьому роду графів Андехсів, а «фон Діссен» — це типу «з Коростеня», ніякої родової приналежності.

Коротше кажучи, графу в середині ХІ ст. відвалив хтось (чи сам мечем відібрав) добрий шмат із боку аммерзейських пляжів. Взявши до рук цеглу і за вухо — майстрів, прийнявся споруджувати монастир августинців. Варто сподіватися, що графська резиденція теж була, але ж де? Не в монастирі, то вже точно.

Подія видання заміж дочки Андехса залишилася на фресці.

Історія міста тісно переплітається з цим августинським пристанком набожності та з ринковими відносинами. Маркт було засновано в 1158 році, який почав досить бурхливо розвиватися. А що, ремісникам та торговцям постав тільки площу, а купівля-продаж вже сама піде. Так і сталося, як всім бажалося. Виробники товарів отримували гульдени за свої глечики і шкури гіпопотамів, а покупці втішені йшли варити в тому крамі бульйони та декорувати стіни хутром. Всі тішилися, наче малі діти. Але середньовічні ринки — діло серйозне, за крадіжку руку відсікали, а за вловленого торбохвата — давали винагороду. Як не крути, всі мали з того вигоду. Навіть однорукі хапачі.

Мода тулити будинки впритул — данина того часу. І не тільки тут.

Рід Андехсів довго не протримався на цьому світі, в 1248 році попрощався з діссенцями останній нащадок. Покрова над містечком закінчилася, а нова — вже більше не починалася. Попи, як відомо, народ хвацький. Трохи підметушилися і оформили все діло благо й чинно, за «Матильдиним віддаруванням» маркт перейшов до рук кляштора. Кришували торгівців тепер кляшторчани, за що отримували великі бариші. Який поп — такий і прихід. Самі розумієте, прихід був добрячим. Вистачало на монастирське вино (це для монахів), а також на розкішне життя (це для єпископів).

«Голубина вежа» до монастиря.

У 1326 році король Людвіг Баварський надає бюргерам всіх прав і свобод. Місто стає каґбе незалежним. Бюргери швидко кинулися робити власний ринок, який би не кришували попи. Тому майже 600 років у Діссені було два маркти — монастирський св. Георгія та герцогський васальський. Можна сказати, що обидва йшли нога в ногу, часто наступаючи один одному на пальці.

Ратуша.

Після секуляризації в 1803 році монастир більше не був належний архідієцезії (чи кому там ще?), а відданий громаді. Частину будівель використали для світських потреб (школи там, бібліотеки, дома престарілих і перестарілих), решту — за непотрібністю — розвалили. Після Першої світової до монастиря знову кинулися, але… сестри милосердя. Вони й до нині там.

Монастир. Бароковість постпожежна, XVIII cт.

І ще з берізок.

І ззаду. Зсередини не буде — закритий був.

Перманентні війни, які постійно були на території… хм, Германії?.. це само собою ясна річ,.. нехай буде Баварії, напади чуми та інших зараз не надто позначили на розвитку ремесел. У гільдіях виготовляли без кінця товари, на які було так спрагле германське населення. У цехах гончарі ще з Середньовіччя невпинно ліпили глечики і горщики з глини, у XV-XVI ст. в дію вступили водяні млини. Халявна рушійна сила приводила в рух механізми папірні, дубильні, фарбарні та кузень. І все це ж було на продаж, уявіть тільки, чому за той маркт так воювали!

У XVIІІ столітті почали продукувати олов’яні речі. Окремо працювало гутництво. Не богемське скло, звісно, аммерзейське, але теж не пальцем роблене.

Із ХІХ століття пиво (Яндекс) та риба поправлялися на двори королівського Мюнхена. Людовіку ІІ було якось до лямпи то пиво, він страждав своїми Персивалями в недобудованому Нойшванштайні, а от місцева знать дудлила монастирське пиво і видлубувала з зубів кістки окунів. Не щоденно ж пити Гофброй.

Олов’яний цех.

Гілдія керамічних майстрів.

Кінець ХІХ століття — це взагалі «квітка» в розвитку багатьох міст. Тут і Дизель зробив механічного коня, і пароплави запихтіли, і мости, і залізниці. Вальгайм і Ауґсбург були з’єднані рейками в 1898 році, а ремісничий Діссен наче теж при справі, то й через нього почимчикували потяги.

У 1877 році на Аммерзеє запустили пароплави. Хоча й нікуди вони випливти з цієї великої водної загорожі не могли, але сполучали між собою береги. Та й туристів якось піддодалося. Випускати клуби пару можна за гроші багачів, навіть без намірів переплисти Босфор.

Таке мале містечко а зі своїм люком.

Нині Діссен — турцентр для всіх тих, хто бажає розслабитися від буднів на тиждень або на день. Навіть для ваги місто значиться на картах як Die?en am Ammersee. Для солідності й туристичних заманух.

Туристичне.
зима на Байкале

зима Байкал.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

3 коментарі

  1. Ничего не понял, но фотографии замечательные =)

    Nick Reply:

    що саме є незрозумілим?

  2. От рождения наделен только русским языком и малось английским.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.

Натяжной потолок
Прайс-лист, онлайн-расчет стоимости потолка. Предложения для дилеров.
decor-tver.ru