Святогірська лавра. Частина друга
Монастирський ренесанс — Іоанн Затворник — нові храми — тисячі паломників — Будинок відпочинку робітників Донбасу — товариш Артем — лавра — Всесвятительський скит — Святогірськ. Початок — у першій частині.
Відродженням обителі переймаються нащадок князя Олександр Потьомкін та його дружина Тетяна, уроджена Голіцина. Учасник війни 1812-го року, Олександр Михайлович дослужився до найвищих державних посад і з роками все більше переймався богоугодними справами.
Сіверські пустощі свого часу відійшли родичам Потьомкіних — Енгельгардтам. Потьомкін вимінює якісь зі своїх маєтностей на Святі гори та домагається Височайшого указу та рішення Священного Синоду про відновлення монастиря в 1844-му.
Із Глинської пустині запрошуються монахи зі своїм уставом. Найвідоміший з них — Іоанн Затворник, він же Святогірський чудотворець. Слави чернець заслужив виснажливими молитвами та щоденною працею на обитель. А ще людей та й навіть братію вражав нечуваний аскетизм монаха:
Уявіть собі, читачу, тісну і низьку келію, склепіння якої не вище за людський зріст, висічену в крейді, світло в яку проникає через вузький отвір, просвердлений назовні скелі на досить великій відстані. Атмосфера келії різко холодна і сира, нагадує собою льодовик. Все убрання келії складає дерев’яна відкрита труна з великим надмогильним дерев’яним хрестом в головах; у труні небагато соломи і возглавіє, і у такому вигляді служила вона ложем заспокоєння затворнику, претружденному подвигом бдіння молитовного.
Уявили?
За короткий період Сіверська обитель знова розквітла «яко крин сельний» (тобто як польова лілея). Печерні храми оновлені, будуються настоятельський, братський, просфорний, економічний корпуси трапезні, готель.
Монастир обзаводиться величезним господарством. Багато гектарів орної землі, кілька сотень голів рогатої худоби, величезна пасіка, виноградники, сади. Облаштовуються бондарна, ковальська, шевська, живописна та інші майстерні, свічна мануфактура.
В монастирі навіть відкрили власну фотостудію. Нею завідував монах Тимон.
За проектом архітектора Костянтина Тона будується церква Покрова Пресвятої Богородиці. В її дзвіниці встановили потужні куранти. З восьми дзвонів найбільший важив 6354 кг!
Найбільший храм монастиря — Успіння Пресвятої Богородиці. Величний п’ятиглавий собор будується за проектом Олексія Горностєва. В ньому, зокрема, можна побачити і мощі святого Іоанна Затворника.
При монастирі відкривається зразкова для Харківської губернії лікарня. Діє реміснича школа, монахи викладають і в навколишніх селах.
Святі гори приваблюють тисячі паломників. Монастир відвідують імператор, височайші особи, багатії, богема. Улюблений донецький поет Антон Чехов писав:
Место необыкновенно красивое и оригинальное: монастырь на берегу реки Донца, у подножия громадной белой скалы, на которой, теснясь и нависая друг над другом, громоздятся садики, дубы и вековые сосны. Кажется, что деревьям тесно на скале и что какая-то сила выпирает их вверх и вверх… Сосны буквально висят в воздухе и того и гляди свалятся. Кукушки и соловьи не умолкают ни днем ни ночью…
При мне, ввиду Николиного дня, стеклось около 15 000 богомольцев, из коих 8/9 старухи. Еда монастырская даровая для всех 15 000: щи с сушеными пескарями и кулеш. То и другое, равно как и ржаной хлеб, вкусно. Звон замечательный. певчие плохи. Участвовал в крестном ходе на лодках.
Нобелівський лауреат Іван Бунін теж бував тут:
Донец под Святыми Горами быстр и узок. Правый берег его возвышается почти отвесной стеной и тоже щетинится лесной чащей. Под ним-то и стоит белокаменная обитель с величавым, грубо раскрашенным собором посреди двора. Выше, на полугоре, белея в зелени леса, висят два меловых конуса, два серых утеса, за которыми ютится старинная церковка. А еще выше, уже на самом перевале, рисуется в небе другая.
На початок Першої світової братія нараховує понад шість сотень ченців. Крапку в історії найбільшого процвітання обителі поставила революція. Пограбування почалися в 1918-му, церковні цінності конфіскують, неслухняних монахів рубають шашками.
Опіум для народу остаточно перестають засівати в 1922-му. Рішенням Донецького губкому відкривається Будинок відпочинку робітників Донбасу. У головному соборі лаври облаштовують будинок культури. Причому у вівтарній частині храму розмістили туалети, на хорах — буду кіномеханіка.
Тим цинічніше дивиться скульптура головного донбаського революціонера Федора Сергеєва, знаного як товариш Артем. Двадцятичотирьохметровий монумент наваяв у 1927-му Іван Кавалеридзе. Неоднозначний український режисер, драматург, сценарист був ще й скульптором. Причому — з чималим доробком. Артема український Церетелі забацав у пікасовському стилі кубізму.
Взагалі, артемівський культ, поширений на Донбасі, має якесь ірраціональне пояснення. Численні монументи, вулиці, міста, шахти присвячені творцю Донецько-Криворізької республіки досі не змінили свого імені.
Навіть засуджуючи богоборницький більшовицький режим сучасні монахи не заперечують проти дивного сусідства. Хоча заради справедливості слід сказати, що святогірський Артем є непересічним пам’ятником.
(В цьому поєднанні, Артем + Лавра, як на мене — весь Донбас. Жителі краю щиро вважають Леніна, Артема і Штирліца своєю історію. Відроджений храм стоятиме на куті Комуністичної та Ілліча, що нікого не бентежить. Втім, це не завадило в 2003-му все ж змінити відносно нейтральну назву «Слов’яногірськ» на «Святогірськ».)
Друга світова завдала ще більшої шкоди недобитому більшовиками монастирю. Лише з 1980-х почалися системні реставраційні роботи у новоствореному державному заповіднику. В 1992-му монастир офіційно відновлюють.
Крок за кроком проводяться ремонтні роботи, що тривають і досі. Монастирю поступово передаються всі його будівлі. Проте чимало втрачено назавжди. В 2000-му біля одного з підірваних за більшовиків храмів було розпочато будівництво нового дерев’яного скита Всіх святих.
Скит — місце особливого монашого усамітнення. Братія, що тут мешкає, несе додаткові обітниці. Сторонні особи теж не часті гості на території скита. Ченці — переважно молоді люди. Всього у Святогірському монастирі мешкає 120-140 чоловік.
Ще за царських часів, у період найбільшого розквіту обговорюється питання про присвоєння Святогір’ю лаврського статусу. Лавра — особливе звання для монастиря, неодмінно великого і лише чоловічого. Воно означає і особливе підпорядкування, і загальну значущість обителі для церкви.
В Росії такий статус мають лише два монастирі. В Україні — чотири (Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська і греко-католицька Унівська лаври). Щоправда, Києво-Печерська стала такою в 1688-му, а Святогірська — в 2004-му.
В наші дні Святогірськ — не лише духовний центр краю. Мінеральна вода, природня краса цієї оази в загалом індустріальному Донбасі закріпила за місциною курортний статус. В околицях містечка розташовані численні будинки відпочинку, бази, пансіонати, дитячі табори.
Гарним тоном серед заможних донеччан вважається мати тут дачу. Всі інші воліють провести тут бодай день-два. Зцілитись так би мовити, чи просто відпочити.
Святогірський монастир на Google-картах. Місто Донецької області. Проїзд на автомобілі від Києва — 660 км (біля 8 години дороги), від Донецька — 152 км, від Харкова — 183 км.
Поїздка організована Українським журналістським фондом за сприяння Донецької ОДА. Автор дякує адміністрації Свято-Успенської Святогірської лаври за допомогу і коментарі.
Коментарі