Ніжний Ніжин. Частина зіркова і святкова
Закінчення. Початок екскурсії.
Повітовий Ніжин знаний в першу чергу знаменитими уродженцями й гостями. Містечко відвідували Олександр Пушкін і Тарас Шевченко (двічі, вдруге, як я вже сказав — у труні), Адам Міцкевич і Денис Фонвізін, Михайло Глінка і Семен Гулак-Артьомовський, Ілля Рєпін і Максим Горький.
Тимчасово у місцевому острозі гостює Устим Кармелюк. Втекти звідси відомий утікач не встиг — довелося уславлювати в’язницю Літина.
Ще юна Марія Заньковецька співає тут на дворянському корпоративі. В Ніжині навчаються Микола Гоголь, Євген Гребінка, Леонід Глібов.
Мало? А ми ж ще не згадали уродженців Ніжина. Морський офіцер і географ Юрій Лисянський першим описав Гаваї, брав участь в навколосвітньому плаванні Крузенштерна. Григорій Кониський — церковний проповідник, письменник і поет. Іван Фундуклей, грек за походженням — став губернатором Києва.
Знайомі нам вже за сучасною історією математик Олексій Боголюбов і співак і актор Марк Бернес (якого ми стійко асоціюємо з Одесою) — теж уродженці Ніжина.
На початку XIX століття коштом князя Олександра Безбородька будується ліцей. Уродженець козацького роду зробив чудову кар’єру, переважно на ниві дипломатії. Безбородько неймовірно кохався в українській історії та був пристрасним колекціонером.
Вже після смерті високого покровителя, в 1805-17 роках сенатом ухвалюється рішення про заснування ліцею й будується його головний навчальний корпус. Нині тут розташований Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. (Університет своїм гаслом — місією обрав таку неоднозначну ідею: «Ми навчили Гоголя — навчимо і вас!». Мовляв, вже як того Гоголя якось вивчили, то і вас, неучів, навчимо).
Всім, кого не змило водоспадом славетних імен — ще трішки екскурсії. У другій половині XIX ст. у двері Ніжина стукає капіталізм. Відкриваються мануфактури, будуються заводи, розвивається торгівля.
Одна з найдавніших будівель міста — аптека Михайла Лігда, грека за погодженням, відкрита в 1777-му році. Діє досі.
Але грецька община поступово «здувається», а їх бізнеси скуповують купці Чернови, Дяченки, а також єврейські торговці.
Характерні особняки — це згадка про те, купецьке минуле Ніжина. Будинок Дяченків, середина XIX ст. — нині краєзнавчий музей.
Ще кам’яниці, переважно кінця XIX — початку XX ст.
Капіталізм повертає місто на пересічення шляхів. Через Ніжин проходить поштовий тракт, у 1869 будується залізниця Київ-Курськ. З 1915 до середини 1920-х діє кінний трамвай. Будується електростанція.
Радянський період — індустріалізація, голодомор, репресії, боротьба з релігійним дурманом, відкриття драмтеатру, боротьба з націоналізмом.
Радянським керівникам Ніжина напевне можна було лише позаздрити. Місто від предків дістало величезну кількість усіляких складів, клубів і овочесховищ. Дещо з храмів і досі перебуває у доволі сумному стані — жодні громади не в стані одночасно подужати таку кількість реконструкцій.
Ніжин 1990-х.
І про день міста. Мене, чесно кажучи, вразив масштаб урочистостей. Не стільки офіційних, скільки власне народних.
Мало не біля кожного стовпа встановили ятки і столики, де народ випивав і закусував. Я чекав, що на кожному кроці стоятимуть діжки з однойменними огірками. Та на жаль, діжку я побачив одну. І ту — бетонну.
Ніжинці хавали переважно шашлик, який смажили на кожному кроці.
Були й інші закуски.
Наразі все!
Ніжин на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва — 150 км (біля 2 годин дороги), від Чернігова — 100 км, від Полтави — 300 км. Поїздом до станції Ніжин.
Коментарі