Париж. До площі Бастилії

Національне свято Франції День взяття Бастилії відзначається 14 липня. І хоч я зі своїми нотатками запізнився, та все ж вирішив написати кілька слів з цього приводу.

Площа Бастилії,  Липнева колона

До площі Бастилії я вирішив прогулятись по Рю де Ріволі, яка починається за задвірками Лувра й тягнеться на декілька кілометрів. Перші поверхи, як і всюди, зайняті магазинами, бутіками, кафешками. Причому, що важливо, недорогими.

Париж, Рю  де Ріволі

На півдорозі Ріволі проходить повз Гревську площу, гравійну, якщо буквально перекладати. Площа має дурну славу — упродовж віків тут стояла шибениця. Не Гревській площі вішали, рубали голови, колесували й палили живцем. Гільйотину за старим звичаєм теж вперше встановили для роботи саме тут, приблизно де оцю ця каруселька.

З того всього площу перейменували на площу Отель-де-Віль, тобто мерії міста.

Отель-де-Віль

Міська адміністрація розташовується на цьому місці з 1357-го року. Дбаючи про особливий статус Франції, король Франциск I наказує побудувати мерію гідну тодішнього найбільшого міста християнського світу.

Отель-де-Віль

Отель-де-Віль

Проект починають в 1533-му, стару мерію («Будинок стовпів») зносять, нову, в стилі ренесансу будують і займаються цим аж до 1628-го. Переживши з Божою поміччю Французьку революцію і взяття Бастилії, Отель-де-Віль вщент згоряє під час Паризької комуни, в 1871-му.

Реконструкція тривала аж до 1892-го. Архітектори залишили незмінними первісні фасади, але повністю переробили інтер’єри. Заново ліпили скульптурне оздоблення мерії, над цим трудилось 220 скульпторів!

Так, група біля годинника — це алегорії мистецтва.

Отель-де-Віль

По аналогії з католицькими соборами, прикрашеними скульптурами іудейських царів чи святих, мерію оздоблено 338-ма фігурами відомих парижан, на кшталт мислителя Вольтера, поета Беранже, художника Делакруа чи там мандрівника Бугенвіля.

Отель-де-Віль

Над воротами — герб Парижу, дуже милий і геть не патетичний. Само собою лілії, корона і… човник, що борсається на хвилях. Натомість гасло герба — «Плаває, але не тоне» — звучить чомусь неоднозначно.

Отель-де-Віль

Неподалік від мерії в напрямку до площі Бастилії на Рю де Ріволі — церква Сен Поль – Сен Луї. Збудували її на місці давнішого храму при Людовіку XIII, в XVII столітті, а першу месу тут служив сам Ришельє. Деякі розписи виконував вже згаданий мною Делакруа.

Париж, церква Сен  Поль - Сен Луї

З-під стін церкви пожежна машина намагається повернути в бік єврейського кварталу Плетзл. Головна вулиця — Рю де Розьє славиться не лише своєю кошерною кухнею, але й високою гей-концентрацією.

Париж, церква Сен  Поль - Сен Луї

Ще за квартал вулицею ліворуч видніється будинкова брама на один з найдавніших Паризьких майданів — площу Вогезів. До бастильських подій її називали Королівською. Рівний квадрат зі сторонами в 140 метрів був забудований в перші роки XVII століття. В оточуючих будинках, витриманих в єдиному стилі мешкали той самий кардинал Ришельє, а також класики Альфонс Доде, Теофіль Ґотьє, Віктор Гюго.

Париж, Рю де Біраже

Рю де Ріволі на цій ділянці вже перетворюється в Рю Сент-Андуан. До площі Бастилії залишилось якихось сто-двісті метрів.

Затиснену між будинками праворуч церкву будували за взірцем римського Пантеону. Церква святої Марії — все, що залишилось після революції від монастиря жіночого католицького ордену візитанток, себто черниць, які вірять у періодичні явлення Богородиці.

(Як це було, наприклад, у відомій нам за мексиканськими серіалами на Гваделупі. День діви Марії Гваделупської — одне з найбільших свят Мексики).

Париж, церква Святої Марії

Париж, церква Святої  Марії

А от і площа Бастилії. Десять (!) вулиць сходяться на цьому майдані, де колись височіли мури похмурої фортеці. Цитадель у передмісті Парижу збудували в 1370-81-му роках. Спершу звели дві башти, поєднані стінами, потім ще дві, потім — ще чотири. Висота стін була понад 20 метрів — тобто десь такі, як у нашої Аккерманської твердині в Білгород-Дністровському.

Фортеця, що служила спершу винятково військовим цілям, вже дуже скоро перетворилась на королівську в’язницю. Цікаво, що попри жорстокість порядків, зачасту безпідставність мотивів ув’язнення, відсидіти в Бастилії вважалось серед французької еліти доволі престижним. (Більше прочитати про Бастилію, порядки в ній і те, чому її насправді ніхто не захоплював можна тут).

Як би там не було, але пересічні парижани сентиментів щодо віп-в’язниці не мали жодних. На відміну від витонченого Лувра чи Версаля, Бастилія чітко асоціювалась зі злочинною владою, а отже має бути в руках трудового народу.

Жан П'єр Уель. «Взяття Бастилії»

За одноголосного рішення гарнізону фортецю вирішили не підривати і не захищати. 14 липня 1789-го року до Бастилії через спущений міст увірвався озброєний натовп революціонерів. За традицією, декого з військових про всяк випадок повісили, а саму цитадель добряче відмародерили. Знищили майже весь ретельно ведений архів, де загули й надсекретні матеріали про Залізну маску.

Наступного дня Бастилію ухвалили знести, чим і займались упродовж 673-х днів. Камінь пішов на будівництво мосту Згоди та якісь інші цілі. Крім того, винахідливі революціонери вже тоді, за віки до Берлінського муру додумались продавати уламки на сувеніри.

На пустирі поставили табличку «Відтепер тут танцюють» і підкріпили справу ділом. В наші дні тут не лише танцюють, але й влаштовують демонстрації, бали, катання на роликах і гей-паради.

Париж

Згодом вирішили, що таблички мало і в центрі площі гарно б виглядала скульптура Наполеона. Проте майбутній імператор тоді ще був сама скромніть, а тому запропонував спорудити на честь своїх єгипетських баталій гігантський фонтан у вигляді слона. Слон мав бути зроблений з бронзових гармат, а в одній з ніг задумали облаштувати сходи догори. Коротше кажучи, Бонапарт просто ще не відійшов від єгипетського східного кальяну.

Слона побудували спершу з гіпсу, а потім замовника відправили у заслання. На слонячому постаменті в 1833-му році за розпорядженням останнього короля Франції Луї-Філіпа I будують Липневу колону. Споруда мала уславити ніяк не взяття Бастилії, а революцію 1830-го, в результаті якої Луї-Філіп став королем.

Площа Бастилії,  Липнева колона

Бронзового 80-метрового стовпа здали в експлуатацію в 1840-му. Позолочена скульптура нагорі називається «Геній свободи». (Вона на першому фото цього поста).

На дошці з левом уславили французьких громадян, які боронили демократію.

Площа Бастилії, Липнева колона

І все ж французи воліють святкувати липневі події не 1830-го, а саме 1789-го. День взяття Бастилії — свято грандіозне. Якщо за статусом — то це, напевне, як наш День незалежності. Програма триває кілька днів і включає в себе народні гуляння з феєрверками, бали і великий військовий парад на Єлисейських полях. Марш військ розпочинається на Площі зірки, з-під Тріумфальної арки в бік Лувра.

На жаль, у мої відвідання Парижу до самої Тріумфальної арки мені підійти не вдалося. Там якраз покладав квіти Михайло Саакашвілі. (Між іншим, гранітні тумби на передньому плані — це не просто огорожа. Їх сто, що символізує знамениті сто днів другого наполеонівського пришестя).

Париж, Триумфальна арка

Та це й не має значення. Арка на реконструкції, її знамениті барельєфи закриті декораціями.

Париж, Триумфальна арка

І взагалі, згадка про неї доречніша в розповіді про історичну вісь Парижа, яку ще звуть Тріумфальним шляхом, Королівською перспективою. Але це вже точно інша історія.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.