Бомбей-Мумбаї
Переконаний, реальної кількості населення Мумбаїв уряд не знає. За офіційними даними це 14 мільйонів. Агломерація (тобто з околицями і примістками) — точно більше за 20 млн. А на ділі — так скільки хош. Щоб усвідомити це — варто просто проїхатись нічними вулицями міста — тротуари рясно вкриті сплячими людьми.
Місто розташоване на березі Аравійського моря, в усті кількох річок. З одного боку — це перевага, з іншого — прямо на території міста є мангрові болота. Парадна набережна, яка на фото, тягнеться на багато кілометрів. А взагалі Мумбаї — це 140 кілометрів узбережжя!
Набережну намагаються утримувати в чистоті.
Населення ставиться до закликів з розумінням. Чисті електрошафи — тому свідчення.
До речі, Мумбаї звуться так на честь якоїсь індуїстської богині. Португальці почули то як Бом Баї, маючи на увазі щось схоже на «добра затока». За англійців назва трансформувалась в Бомбей.
Як я вже сказав, з європейців першими тут кинули якір португальці. Скоро вони відтяпали в султанів кілька островів, які в 1661-му як придане дістались англійському королю Карлу II, а той за 10 бакс фунтів здає непотрібні острови ще не всемогутній Ост-Індській компанії.
Комерція потребувала гарної й глибокої гавані, що й забезпечило заснування нового Бомбею. Туди перенесли штаб-квартиру, облаштували військову базу. В першій половині XIX століття Бомбей капітально перебудовують. Дорогами поєднали острови з континентом, а в 1853-му збудували й залізницю.
Вокзал — один із символів Бомбея. Неоготична з східними елементами будівля будувалась в 1878-88-му роках. Її назвали на честь королеви Вікторії. Проте слідом за Бомбеєм змінює назву і вокзал — зараз він, як і аеропорт носить ім’я Чхатрапаті Шиваджи. Цей товариш прославився тим, що підняв повстання проти Великих Моголів і заснував індуїстську Державу маратхів.
Красу вокзалу, яку мені не вдалося передати на фотографіях, визнало ЮНЕСКО: будівлю включили до списку всесвітньої культурної спадщини. (Під красою, звісно, я маю на увазі його парадний бік. Внутрішнє наповнення — типове для гамірного індійського транспортного центру).
Поруч з вокзалом — будівля Муніципальної корпорації Великих Мумбаїв. Це щось на кшталт мерії з правами облдержадміністрації. Збудували її в схожому індо-сарацинському стилі теж англійці приблизно в ті ж роки, що й вокзал.
Фонтан Флора. Збудований в 1864-му році за величезні гроші. Символізував нову екологію міста — в ті роки якраз в рамках чергового етапу благоустрою побудували містку каналізацію. В наші дні каналізації позбавлено чверть мешканців міста — ніби на знак цього не працює і фонтан.
В 60-і роки минулого століття площу з фонтаном назвали площею Мучеників. Того року поліція розстріляла сотню маніфестантів і їм поставили на майдані Флори пам’ятник. На задньому плані — вікторіанська будівля банку American Express.
Ще про каналізацію. Зауважте, як вона прокладена в цій хаті.
І ще. Оцей чувачок прикрашає вхід до громадської вбиральні.
Пішли далі. Будівля з аркадами — будувалась під офіс компанії Thomas Cook. Тої самої.
Лише подивіться, наскільки неіндійське начиння тої хати.
Будівля офісу Західної залізниці.
Будівлі університету Мумбаїв. Заснували його в 1857-му році. Хто – вгадайте самі. Зараз він, на відміну від українських вишів, входить в 500 найкращих університетів світу. Його будівлі обіймають площу в 13 гектарів, а кампус — всі 230 гектарів. До складу входить кілька аспірантських центрів, 354 коледжі і 36 департаментів (факультетів).
Головний поштовий офіс Мумбаїв. Будувався в перші роки XX століття.
Це вже відносно сучасне, а-ля совдеп. Готель Амбасадор.
Здається, що наші прапори. О, характерна бомбейська особливість — на годинниках немає стрілок. Вік будівлі ролі не грає.
Макдональдз тут, як ви розумієте, в загоні. М’ясних страв немає.
Сучасні Мумбаї.
Хоч, як і всюди в Індії контрастів повно.
Блага сучасної цивілізації також представлені у великій кількості.
Індійський ринок надзвичайно привабливий для мобільних компаній — при величезній кількості населення телефон є лише у кожного четвертого індійця. (Зрештою, про це я вже розказував).
Але багатьом до вподоби от такі перфектові комунікаційні центри (так написано), які можна побачити навіть в індійських селах. З цих апаратів можна подзвонити хоч куди (до українського села також). Причому за смішні гроші.
Покинута бочка — майже рідна. А от поребрики, які ви бачите на деяких фото, для Індії незамінимі. Лише завдяки їм вдається втримувати загальну логіку руху між смугами у містах. Там де їх немає — лівосторонній індійський рух стає умовністю.
Я, звичайно, прочитав про економічні потужності міста. Тут розташовано кілька електростанцій, в тому числі і ядерна, величезна кількість підприємств. Десять відсотків всіх робочих країни працює в Мумбаях! 60% митних зборів, 33% прибуткового податку — це внесок міста до державної скарбниці.
Місто є столицею кіноіндустрії — легендарний Болівуд розташований саме тут. Проте всього цього я не побачив. Може навіть цікавіше просто глянути на буденне вуличне життя мумбайців (так же, напевне, називаються мешканці міста?).
Вище торгують книжками. Нижче — пакують макулатуру.
Дядько торгує горішками. Їх неодмінно слід підігрівати.
Буде тростинний сік.
Не можу не згадати про ще один аспект. Мумбаї — столиця індійського екстремізму. Так, в 2008-му терористи з Калашниковими покосили купу мирних людей в місті, зокрема і на вокзалі Шиваджи. У готелях були захоплені заручники, чимало з яких загинуло.
На вулицях біля важливих об’єктів і досі видно блок-пости з вояками. Хоч в нашу там присутність солдати воліли спочивати в тіньочку. І дарма — бо через новий теракт ми ледве на запізнились на літак, про що я розказував в своєму останньому опусі.
Інші нотатки з мого індійського циклу, який я ще планую дошліфувати.
Коментарі