Сидорів

Коли я бачу оці руїни, знаючи, що кількадесят (ну нехай 100) років тому тут квітли сади, грала музика і на паркетній підлозі танцювали вальс – стає дуже сумно. Бо чесне слово, при всій своїй практичності не знаю, що з цією спадщиною робити далі.

Замок у Сидорові найбільший авторитет в газулі замкознавства Блека включила до тринадцятки кращих замків України. Це щось на кшталт семи чудес світу, з яких уцілило одне. З тринадцяти Блекіних замків половина виглядає у кращому випадку як захоплений Рейхстаг. Ну або Стоунхендж.

Сидорівський замок дійсно схожий на корабель. Збудований чернігівським воєводою Калиновським він пливе над навколишніми пустошами і городами.

Схоже, що каміння замку настільки активно використовувалось місцевими жителями, що чи не всі підмурки тутешніх хат мають шляхетне походження.

На замковому камені зручно писати різні глупства. Що притаманно людству від його початків.

Пагорб, на якому розташований замок, схожий на голандський сир з дірками через отволи численних підземель.Як з некондиційного каменю вдавалось будувати такі склепіння – ще одна загадка предків.

Між уламків надземної частини ростуть чагарники.

Над залишками брами на брилі викарбовані письмена. Що саме і якою мовою так написано – я не розібрав.

Цікаво, який бал мав Сидорівський замок за шкалою неприступності?

Сам замок знайти не так вже просто. Блека чомусь не пустилася в подробиці, а в результаті – ми успішно промучали машину карколомними місцевими дорогами. Тому додам я: їхати до костьолу, а від нього – направо пішки вниз. Костел ззовні за всієї пихатості в принципі банальний.

Навіщо на таких висілках будували подібні сакральні споруди – питання до фараонів. Циклопічні храми на тлі навколишнього захолустя виглядають слідами минулої величі. Як в Поморянах. Навпроти маленького входу стоїть статуя Богоматері, схожа більше на мужика в навушниках з футбольним м’ячем у руках.

Через ліву бічну капличку можна увійти у середину.

На хорах залишились навіть рештки органу.

Багата ліпнина прикрашає (прикрашала) костел, вибудований, до речі, в 1730 році.

За цими дверима сяяло літнє сонце, мекали кози, а в припаркованій поруч машині привітно муркотів кондиціонер.

Та чи простоїть все це щастя ще бодай 50 років, враховуючи його нинішній стан – питання. Це ж вам не піраміди, в кінці кінців.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Один коментар

  1. Біля костелу стоїть статуя Ісуса Христа а не богоматері…

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.