Ауґсбурґ: коли продавці роблять історію

Суперечок навколо давності містечка Ауґсбурґ не виникає. Адже не так давно (1985 рік) воно відсвяткувало своє 2000-ліття. Хоча можна з впевненістю сказати, що місто є дещо старішим. 1000 років тому ауґсбурці на чолі з Отто Великим врятували місто від угрів, а через 500 років тут почала розвиватися торгівельна монополія, широко відома за межами тодішньої Німеччини. Банкіри та торгаші фінансували місто, перш за все впродовж «золотого часу» дотацій удостоїлися шикарні будівлі міста, як-от ратуша та вежа Перлах.
Хоча й Друга світова багато чого поруйнувала, представницька частина «козирних будівель» змогла все ж вижити і протриматися аж до мого приїзду в це місто.

На ратушній площі.

Правічний історизм Ауґсбурґа має добре підтвердження. Розкопки, які можна вгледіти біля Собору, неоднозначно свідчать про давню фортецю на цьому місці.

Викопані стіни храму.

Собор частково реставрують.

Його будівля все одно якась витягнута і не лаконічна.

Всередині теж щось понавибудовали при абсиді.

Неф якийсь круглозамкнутий. А так же не буває.

Поруч велика будівля єпископської резиденції.

Щоб хоч якось наблизитися, бодай умовно, до тих часів, під час святкування 2000-літнього ювілею крамнички пропонували хлібобулочні вироби та солодке, випечене за давніми і призабутими рецептами, містом бродили фокусники та «пожирачі вогню», а жителі міста були вдягнуті в одяг ручної роботи. Десь у затишку старої частини міста можна було вмоститися за дерев’яною лавкою або столом, з’їсти якусь середньовічну страву, приготовану на вогні, запиваючи все це нефільтрованим темним пивом з глиняних кубків.

Свято треба продовжувати почастіше.

Нема нічого дивного, що такі дійства зібрали в Ауґсбурґу силу силенну туристів. Ренесансне місто манило і вабило сюди інтернаціонал. Масла у вогонь доливали рицарські турніри. Римські легіонери, навантажені 40 кг обладунків і зброї, вирішили пройтися древньою дорогою, яка тяглася колись від Верони до Ауґсбурґа. Саме ці лицарі уособлювали тих римлян, яким завдячує місто своїх існуванням. Недовгим було вмовляння мерії, свято вирішили повторити на наступний рік. Потім — ще на наступний.

Віа Клавдія Августа.

Вперше поселення тут заснували в 15 році до н.е., проте згадки про нього якісь скупі. 50 рік нашої ери вже впевнено вирізняє тут кельтське поселення з назвою «Augusta Vindelicum». Зручне розташування на торговому шляху з Верхньої Італії до Дунаю давало тільки плюс. Про це місто згадує навіть Тацит, як про провінційну столицю.
Ауґсбурґ був у ті часи не тільки воєнним поселенням, але й місцем торгівлі. Тут виготовляли примітивний текстиль. Зображення мотузок можна побачити на плитах гробниці, знайденої в древньому культурному шарі.
Потім у місті відбулося якесь затишшя, тривалістю у 4 століття. Це не значить, що всі там повмирали. Просто ніхто не турбував і не довбав війнами.

Провінційна столиця.

На історичній рампі Ауґсбурґ з’являється в 955 році. Саме тоді відбулася подія європейської величини — битва на Лехфельді. Ауґсбурці на чолі з королем Отто Великим виганяють з цих земель уїдливих угрів. Відтепер тут незалежні володіння. Моральну підтримку у війні здійснює єпископ Ульріх. Після битви вирішують на його честь негайно збудувати костел.

Костел св. Ульріха.

Тут спочивають мощі святої Афри.

У середині 12 століття в Ауґсбурґ прийшли ремісники (може, запросив хтось?), які зробили з міста ремісничий центр. Його залишки можна спостерігати і в наш час вздовж однієї з найкращих вулиць — Максиміліанштрассе.

Максиміліанштрассе.

Щоб млини і борошняні цехи працювали, річку Лех було «одягнуто» в канали, які відтоді стали штучними рукавами цієї водної артерії. Сьогодні ці канали і деякі млини (не ті старі тисячолітньої давності, а нові) можна побачити.

Над каналом.

Річка тече впритул до будинків.

Старая мєльца крутіцца-вертіцца.

Важливою персоною торгових гільдій стає Ханс Фуґґер. Зловити курочку з золотими яйцями йому вдалося швидко: через 100 років родинна династія Фуґґерів стає найвідомішою та найвпливовішою сім’єю Німеччини.
Багатство купецьких сімей Ауґсбурґа не могло не позначитися на обличчі міста. Найбільший вплив, безумовно, зробили Фуґґери. Вони заснували соціальне поселення — Фуґґерай (Fuggerei). Зараз тут платний музей навіть з екскурсія. Вхід – 4 євро.

Центральна вулиця міста в місті.

Але зовні можна поглянути також.

Міський палац на Максиміліанштрассе — також діло рук сім’ї Фуґґерів. Якоб Фуґґер фундував побудову церкви св. Анни (найстаріша ренесансна будівля в північному альпенланді).

Церква св. Анни.

Троє братів з роду Фуґґерів виявилися пронозами. Їм надоїло тягати з Венеції прянощі, дорогі тканини та інші цяцьки для постійно голодної Європи. Горем-правдою вони починають бізнес у напрямку видобування корисних копалин, передовсім срібла й міді у Тірольських горах. Як вони могли поєднувати торгівлю з видобутком корисних — залишалося довгий час таємницею. От жуки!

Середмістя.

Церква св. Якуба.

Церква св. Моріца.

Ще один непосидючий рід ауґсбурців — Вельсери. Вони страшенно любили мандрувати (прямо, як я). У 1524 році їх занесло на Гаїті. Ну ладно, були б вони туристами, то нічого. Так ні, вони там відкривають філіал і дистанційно налагоджують бізнес. На Гаїті переселяється частина бюргерів, утворюючи першу німецьку колонію. Через 4 роки Вельсерів понесло знову в Південну Америку. Те, що нині звемо Венесуела — не що інше, як названа Вельсерами земля «Мала Венеція».

На одній з вулиць.

На початку 16 століття Ауґсбурґ залишався центром релігійних протиріч. Постійні чвари неабияк підривали соціальну та економічну стабільність міста. Це спричинило до зубожіння та банкрутства численних торговців та банкірів. До кінця 16 століття близько 70 банків було викладено на аукціон. Навіть будинок Фельзерів довелося продати (доподорожувалися).

Будинок банкіра Шельцлера.

Збережений будинок Фуггерів.

Фуґґери ледве втрималися на плаву, одначе все ж залишалися в хиткому становищі. Проте позоставалися банки та роди, незалежні від напруженої ситуації. У місті починає панувати італійський ренесанс. І плювати йому на конфесійні мордобої.

Привіт, ренесанс!

У вузькому провулку.

Важливим акцентом міста стали 3 фонтани, споруджені мешканцями у 1600 році. Це фонтан Августа (на честь засновника міста), Меркурія (покровитель торгівлі) та Геркулеса (вівсянка в СРСР).

Геркулес на зиму прикривається дошками.

Великий вплив на архітектуру зробив Еліас Холль, головний архітектор міста. Поживши у Венеції, він понатягував звідти ідей, які без перешкод втілив у будівлі Цойгхауса, м’ясобойні, Рожевих воріт та вежі Перлах, але найперше — це його ратуша.

Перлахтурм (зліва) та ратуша (справа).

Цойгхаус, або ж арсенал.

М’ясобойня та м’ясничі ряди (для торгівлі).

Рожева башта.

Шматок вцілілої брами від фортечної стіни.

30-річна війна (1618—1648) призупинила життя міста. Битви та склоки з Габсбургами призвели до нестабільності та спричинили втрату Ауґсбурґом європейських торгівельних позицій. Династія Фуґґерів тріснула, як бульбашка.

Пташина башта.

По війні окрему нішу ремісників займають меблевики та сріблоплави. Ауґсбурґ швидко повертає собі статус важливого торговельного місця південної Німеччини. Тепер тут панують ідеї бароко та рококо, яких грошима підтримують ті самі ґазди міста. Зорієнтовані на багатих європейських покупців, ювеліри грали тут першу скрипку.

Срібний двір використовується понині.

Ювелірні вироби займали найвищі позиції як за красою, так і за ступінню обробки. Майстри часто вигадували власні сюжети та загугуліни для прикрас. Німецьке ювелірне бароко поряд з витонченістю форм часто було перенасичене надмірною урочистістю та пишнотою. У вісімнадцятому столітті роботи ауґсбурзьких ювелірів заповнили практично всі палаци царських домів Європи. Найбільше замовлень надходило з Прусії. Правда, Фрідріх Великий переплавив практично все ауґсбурзьке срібло зі своїх колекцій, щоб перетворити його в монети і розплатитися з армією за Семирічну війну. Орнаменти та рослинні мотиви відтепер розійшлися грошима по кишенях вояків.

Будиночки майстрів.

Важливою гілкою ткацтва стає текстильний напрямок. Ткачам у 1689 році шляхом промислового шпіонажу в Англії та Голландії вдалося поцупити таємницю нової методики бавовноплетіння. Ніхто й не здогадувався, що Ауґсбурґ стояв на порозі індустріального вибуху. У 18 столітті Й.Шюлє дійшов тями, як виготовити котон. Ну тут вже як поперло вперед: фабрика, продукція, машини. Нечувано!! Англійський товар тепер виготовлявся на європейській землі. Ото вже кусали лікті в туманному Альбіоні з тої оказії. Великий шматок пирога ж вкрали у них :)

Будинок Комедії, а колись тут мешкав текстильний фабрикант Гігну.

Робіники текстильних мануфактур жили поскромніше.

Як і багато інших міст, на початку 19 століття Ауґсбурґ втрачає свободу і входить до Баварії. Розвитку індустрії це ніяк не перешкодило. Сюди починають заселятися механіки та інженери, так необхідні для проектування та ремонту індустріальних машин та агрегатів. У 1840 році на фабрику машин Рейхенбаха приймають на роботу Рудольфа Дизеля. Йому в 1893 році випаде доля сконструювати звичайний дизельний двигун. На дизелі потім стоятиме напис MAN (Об’єднаний концерн Машин фабрики Ауґсбурґа—Нюрнберга).

Фабрично-кляшторний район.

Місто перетворюється в індустріальний центр. Починається нова будівельна епоха. Останні штрихи — і Ауґсбурґ тепер має всі історичні стилі: від давньоримського до індустріального.

Максиміліана-вулиця — барокостовпіння.

Музей Максиміліана.

Римський музей.

Друга світова війна завдала місту немало лиха. Після найтяжчої ночі 1944 року половина міста лежала в руїнах та попелі. Зусиллями невтомних мешканців та будівельників було розпочато реконструкцію спочатку житлових об’єктів і відбудову фабрик. Історична частина міста була практично збереженою.

Відбудови.

Театр.

Будинок художника Хольбайна.

Будинок-музей Бертольда Брехта.

В останні роки все більше місто набуває «нового старого» історичного духу. Містом продовжує витати історія.

Нове старе.

Взято тут.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

2 коментарі

  1. Author: м-р Брут – трохи не відповідає дійсності ;)

    м-р Брут Reply:

    Пардон! Інфа по дефолту.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.