Переяслав-Хмельницький. Музейний заповідник
Розповідати за напрацьованою схемою про Переяслав мені якось не випадає. Треба, наприклад, методично, крок за кроком гуляти містом, переповідаючи його багатовікову історію. Благо, на трьох тисячах гектарів збереглося 370 з хвостиком пам’яток історії та архітектури!
Навряд чи в мене, верхоглядного подорожувальника, це добре вийде. Тож пропоную обмежитись невеличким нарисом, геть непропорційним реальній туристичній цінності Переяслава-Хмельницького.
Від 907-го року, першої згадки, і до 1943-го, часу визволення від німців, місто називалося Переяслав чи Переяславль. До речі, ось ця згадка з “Повісті врем’яних літ”:
У рік 6415 (907). Пішов Олег на греків… І стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі… І зажадав Олег дати воям на дві тисячі кораблів по двадцять гривень на кочет, а потім давати углади на руські городи – спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, і на Переяславль, і на Полоцьк, і на Любеч, і на інші городи, бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі.
Бачте, по 20 гривень давали тоді, як нині на демонстраціях… Аби не забути такий факт в центрі Переяслава спорудили неймовірно складний пам’ятник.
Так навіщо в жовтні 43-го до назви міста додали визначення, який це саме Переяслав? На жаль, не знаю. Цікаво, що в ті самі дні за поданням Микити Хрущова було засновано військовий орден Богдана Хмельницького.
Великий і неоднозначний український гетьман зустрічається в Переяславі, названому на його честь, не лише на п’ятигривневій банкноті. Богданові лики увічнено одразу в кількох пам’ятниках. (Як ви вже зрозуміли, дефіцитів на монументи тут не спостерігається).
Таку дошку встановлено на місці Переяславської Ради. Після кількаденних переговорів з російським посольством на площу, де зібралась старшина, посли, козаки, жителі Переяслава вийшов Богдан Хмельницький. От він, з командою й московськими партнерами.
Гетьман оглядово пройшовся по темі тодішнього міжнародного становища України, а потім зі старшиною пішов до Успенського собору присягати царю східному, православному. Розчулений московський посол Василь Бутурлін після присяги подарував гетьману булаву.
Самого собору не збереглося – його спалили мало не наступного року після тих подій. Потім храм кілька разів відбудовували й перебудовували. В результаті ми бачимо споруду кінця XIX століття.
Цікаво, що текст угоди, яка ніби як містила неймовірно широку автономію для України, так ніхто досі й не знайшов. Тож наші сучасники своїми методами просто діють у традиціях багатовікової дружби. Між іншим, зовсім поруч в 1992-му встановлено дошку, де нащадки гетьмана, теж виражаючи чиюсь одностайну волю, ухвалили зректися того історичного рішення.
В центрі Переяслава є ще одна композиція. Дві дебелі й підозріло схожі тітки обійнявшись замріяно дивляться в далечінь. Називається все це “Навіки разом”. Хмельницький на постаменті також присутній.
Але не одним Хмельницьким славиться Переяслав. У місцевому колегіумі викладав ще молодий філософ і ще один персонаж українських банкнот Григорій Сковорода. Враховуючи те, що присвячена йому купюра в 100 разів дорожча за купюру Хмельницького, за таким же курсом можна було б порахувати вірогідність найменування міста Переяславом-Сковородівськом.
Босому втікачу від світу присвячений один з численних тутешніх музеїв.
Саме час сказати про музеї. В Переяславі їх аж 26! Тобто по музею на тисячу душ сучасного населення, що викликає як мінімум респект, а як максимум – уважуху. Окрім вже згаданого музею Сковороди, діють музей трипільської культури, лікарських рослин, українського рушника, бджільництва, пошти, кобзарства.
У будованого коштом Івана Мазепи Вознесенському соборі 1695-1700 рр. з масонськими символами на фасаді розташували Музей-діораму “Битва за Дніпро”.
“Газета по-київські” у статті з оригінальною назвою “Місто, де розмножуються музеї” пояснює цей феномен так:
Пятьдесят пять лет назад в Переяславе-Хмельницком был один музей, в котором хранились 32 экспоната и работали четыре человека. В 1951 году его директором стал Михаил Иванович Сикорский, и теперь «маємо, що маємо» – 27 музеев. Сикорскому очень помог уроженец Переяслава академик-архитектор В.И. Заболотный. По просьбе академика музейщики Киева открыли запасники для директора из райцентра.
В начале пятидесятых Переяслав-Хмельницкий переживал тяжёлые времена: промышленности и денег нет, рождаемости нет. Заболотный очень любил свою малую родину, – проводил здесь отпуск, приезжал на выходные, – и он попросил о помощи Н. С. Хрущёва, с которым был дружен. Никита Сергеевич помог: в городе открыли швейную фабрику, расквартировали военную часть и дела пошли на лад, в особенности с рождаемостью.
Музей уродженця цих місць Володимира Заболотного, архітектора знаменитої на весь світ яєчними баталіями будівлі Верховної Ради, також в Переяславі є. Музей розташований на вулиці Мазепи, якому якраз, попри увагу гетьмана до Переяслава, музей поки не відкрили.
Мегамузей міста – “Народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини”. Це справжній скансен, де на території в 30 га під відкритим небом зберігаються сотні пам’яток архітектури, матеріальної культури українців.
Музей надзвичайно цікавий, і вартий десяти популярних серед киян пирогових чи мамаєвих слобід. Щоправда є один нюанс: на гектарах скансену заховались ще біля десятка музеїв, зокрема і деякі згадані мною вище.
Мені навіть здалося, що в один чудовий момент переяславці не могли вигадати які б ще музеї понавідкривати. І в результаті в деяких експонатах скансену відкрились музей українських обрядів і звичаїв, музей космосу. (Космос нам показують у дерев’яній В’юнищанській церкві 1833-го року).
За кілька метрів від космосу експонується хатинка відьми.
Поруч можна оглянути макет козацької фортеці. З дивним кокошником над брамою.
Подібне давньоруське укріплення в цих краях заклав у X ст. Володимир Великий. От і він, до речі.
Переяслав був княжим містом, тобто фактично столицею. Ярослав Мудрий за тодішньою традицією відписав Переяславський престол одному з синів. Проте після татарів від Переяславського князівства залишились самі літописи.
За польського владарювання Переяслав належав Острозьким. Князі домоглися для міста права на Маґдебургію (в 1585-му), а також будують тут замок. Значення середньовічного Переяслава легко оцінити за тим фактом, що саме тут в 1625-му утворюється полковий центр. Де, власне, й відбулося історичне підписання Харківських Переяславських угод, про що я вже згадував.
Навряд чи є потреба розказувати про історію міста ще. Тим паче, що на фоні драматичних подій XVII століття буденність провінційного Переяслава у наступні віки малоцікава. Що ніяк не применшує історичного значення цієї землі.
Територія древнього міста настільки насичена архітектурними пам’ятниками, монументами, пам’ятними дошками і знаками, пов’язаними з усілякими значущими подіями, що мені видалося доречним встановити десь тут і такий от знак.
Бонусний історичний анекдот.
Після численних перемог над ляхами, повернувся Богдан Хмельницький до Переяслава. Героя на коні вийшли зустрічати тисячі людей. Простягнув гетьман булаву, й мовив: “Здоровенькі були, козаки!”
А народ у відповідь: “Шалом тобі, Богдане!”
Той від несподіванки й закам’янів.
Коментарі