Яготин. Місто паркових скульптур

Якщо не заглиблюватись у час палеоліту, історія Яготина розпочалась в кінці XVI – на початку XVII століття. Українці потихеньку перебирались на лівобережжя, тікаючи з гостинної Посполитівщини. Вже у 1616-му тут налічувалось близько ста дворів.

Яготин

В тому містечку домів єсть 50, з котрих податків не дають жодних, окрім служби військової… і домів козацьких, котрі не хочуть бути під послушництвом, єсть 50, писалося у люстрації Переяславського старостату.

З якої радості ці двори назвали Яготином – достеменно невідомо. Зануди шукають тут щось спільне з шекспірівським татарським Яго. Мовляв чувак з таким іменем накуролесив так, що аборигени розіп’яли його на тині. Чи може він сам спорудив тут якийсь тин.

Яготин

Оригінали тонуть у лінгвістичних нетрях. Якось витлумачити назву міста в декого виходить переставляючи літери чи змінюючи мови. От ніби “яго” – то край лісів. Менш екзотичних (у порівнянні з Яго) версій з, припустимо, ягодами я не знайшов.

Яготин, парк

Перебуваючи формально у власності Острозьких містечко поволі розросталось і ще більше зкозачувалось. Навколишні хутори прихватизували собі козацькі старшини. До часів Хмельниччини Яготин вже є сотенним містом Переяславського полку.

Прихватизація тоді звалася “займанщина”. Землю без жодної згоди, або за вельми формальною згодою старшин розорювали, будували хатки, млини. Так козаки поволі ставали поміщиками.

Яготин

Одним з таких нових українських поміщиків був переяславський полковник Василь Танський, пра-прадід (якщо я вірно порахував) Миколи Гоголя.

Яготин, пам'ятник Гоголю

В 1757-му році російська імператриця Єлизавета дарує величезні землі Кирилові Розумовському. Останній український гетьман якраз був у зеніті своїх реформаторських починань, і як більшість реформаторів не забував про самозбагачення.

Яготин приростив один з численний маєтків графа: Кирило Григорович чи то придбав містечко у Танського, чи то задовольнився лише імператорським указом.

Яготин

Як би там не було, але саме з іменем графа пов’язаний розквіт Яготина. Його стараннями неподалік закладається велика шовковична плантація, суконна мануфактура, панчішна фабрика.

З чисто графським розмахом для водяного млина на річці Супій будується величезна гребля, завдяки чому утворився величезний став з кількома островами. Сучасники порівнювали зусилля, з його створення з мало не міфологічними подвигами.

Яготин, річка Супій

Саме ж місто Розумовський перетворює на суцільний парк, у якому постає дерев’яний палац. Його за місцевою легендою тисяча кріпаків мало не за добу розібрала в Києві і перевезла возами до Яготина. Як ви здогадуєтесь, палац згорів. Проте парк вражає своїми розмірами і в наші дні.

Яготин, парк

Уцілів один з пізніше збудованих цегляних флігелів. Зараз тут діє картинна галерея.

Яготин, палацовий флігель

Справу батька продовжив його син, Олексій Розумовський – політик, вчений, масон і природознавець. Його стараннями парк дістав чимало рідкісних рослин, а також професійний догляд.

Цікаво, що в наші дні парк колоситься не стільки екзотичними рослинами, скільки скульптурами. Зокрема і екзотичними. Піаніст Святослав Ріхтер, маршал Георгій Жуков, Микола Гоголь, художниця Катерина Білокур, купа героїв різний війн, вічний вогонь і абстрактні композиції.

Яготин, пам'ятник Жукову Яготин, алея героїв

Яготин, пам'ятник Білокур

Яготин, парк Яготин, парк

DSC04599

Навіть Ленін притулився поруч от з цією симпатичною альтанкою.

Яготин, парк

Та повернімось до графа. Окрім справ суто практичних і мирських, перестарілого Розумовського турбують і справи духовні. Його коштом в 1800-му році стає до ладу оригінальна Троїцька церква.

Церква – … розташована на великому лузі, що складає тут майдан для ярмарку. Вигляд її зовсім круглий, з усіх сторін обнесена велетенськими колонами іонічного ордену, окрім вівтарної. Усередині надзвичайно простора і світла. Іконостас складає кам’яна стіна… Коштує вона близько 45 тисяч рублів, наповнена багатим начинням, – писав у дорожніх нотатках німецький мандрівник Отто фон Гун.

Яготин, Троїцька церква

Цікавим є опис незвичного храму у повісті Тараса Шевченка “Близнецы”.

…в четверг рано мы были уже у Яготыни. Пока Никифор Федорович закусывали, я с дитьмы вышла с брички та и хожу себе по базару. Только смотрю, на базаре стоит какой-то круглый будынок, и столбы кругом, кругом. Меня диты и спрашивают: «Маменька, что это такое?» Я и говорю: «Ей-богу, деточки, не знаю, надо будет спросить кого-нибудь».

Смотрю, на наше счастье, идет какая-то молодыця. Я и кричу ей: «Молодыце! А йды, — говорю, — сюда». Она подошла. «Скажи, голубко, что это у вас там на базаре стоить?» Вона и говорыть: «Церков». — «Церков, — думаю соби, — чи не дурыть вона нас?» Только смотрю, и крест наверху, на круглой крыше. «Господи, — думаю соби, — уж я ли церков у Киеве не видала, а такой, хоть побожиться, так, я думаю, и в Ерусалиме нет».

Унікального храму, якого не було ні в Києві, ні в Єрусалимі, не стало і в Яготині: у 1936-му церкву підірвали. Зараз її з перемінним успіхом відбудовують фактично з нуля.

Яготин, Троїцька церква

Яготинський маєток у 1802-му як придане Варвари Розумовської переходить у власність Миколи Рєпніна-Волконського, кавалериста, брата декабриста Волконського.

За роки служіння побував на посадах окупаційного губернатора Саксонії і генерал-губернатора Малоросії. Причому і там, і там зарекомендував себе толерантним керівником і добрим господарником. Що більш-менш сприймалось царським урядом стосовно Саксонії, але аж ніяк не годилось щодо України.

Яготин

Після відставки і еміграції, Микола Григорович повернувся до Яготина, де і мешкав з 1836-го аж до своєї смерті. Маєток Рєпніна міг пишатися бібліотекою в 30 тисяч томів, колекцією живопису, зокрема й італійських майстрів. Все це після революції 1917-го було частково втрачене, частково продане, частково розтикане музеями.

Гостинний генерал радо приймав гостей: тут бували ентограф Василь Лукашевич, поет Євген Гребінка, художник Василь Штернберг, згаданий вже Микола Гоголь, історик Микола Маркевич, композитор Михайло Глінка. Між іншим, більшість, якщо не всі з цього бомонду були масонами. Очевидно, як і господар.

Яготин

Яготин, пам'ятник Шевченкові

Яготин, каплиця Пантелеймона

Само собою, тусувався в Яготині і Тарас Шевченко. Причому ще молодий Кобзар підбивав клинці чи то господині, Варвари Рєпніної-Волконської, чи то до жінки її друга, Анни Закревської. До наших днів уцілів гостьовий флігель, у якому зупинявся поет.

Яготин
Фото з Вікі.

У другій половині XIX століття Яготин міг похвалитись кількома фабриками, слюсарною майстернею, кінним і рафінадним заводами, млинами. Важливе значення для розвитку містечка стало прокладання залізниці.

Яготин

Яготин

Яготин

Про руйнування радянського періоду я вже згадав. При чому збитки міста часів фашистської окупації пораховані мало не до копійки – 864 596 000 крб. Цікаво, яким би був рахунок, виставлений хоча б нащадками Рєпніна?

Яготин

Яготин

Замість понищеного Яготин поповнювався класичним асортиментом об’єктів. Зокрема, в 1956-му став до ладу Яготинський маслозавод. Його продукція зараз вельми популярна серед киян. Чільне місце в економіці посідали плахофабрика, завод продтоварів, хлібний і цукрозавод. Щось від того до наших днів дожило, а щось – і ні.

Яготин

Яготин

Яготин

Яготин на картах Google. Проїзд на автомобілі від Києва – 109 км (біля 2 годин дороги), від Полтави– 248 км, від Черкас – 137 км.


Переглянути більшу мапу

Яготин

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.