Дрогобич – частина 2 (дерев’яно-зодчеська) Святий Юр

Цілком заслужено перлиною українського дерев’яного церковного будівництва вважають дрогобицький храм св.Юра.

Видатний український мистецтвознавець Григорій Логвин охарактеризував храм святого Юра композицією де “архитектура, иконостас и росписи создают торжественную архитектурно-художественную симфонию”

Хоч і розміщений він в колишньому передмісті старого Дрогобича – Горішня Брама – шлях з центру недовгий. З Ринку попри мурований храм св.Трійці виходимо на вул.Бориславську – пару кварталів ходи, міст на той бік потоку Побук і зауважуємо вулицю з чудовою назвою Солоний Ставок (в радянські часи її називали Соколова). Хто такий Соколов, і яким стосунком він був до Дрогобича я не знаю, але сучасна назва вулиці не випадкова – веде вона до передмістя Зваричі, де й розміщена відома вже нам жупа.

Повернувши по вулиці направо варто не пропустити з лівого боку невелику галявину і вимощену з бетонних плит доріжку вглиб кварталу.

Церква ховається в тіні великих дерев, але сподіваюся, що дзвіницю ви не пропустите.


дзвіниця церкви святого Юра

Перші згадки про церкву св. Юра походять з 1496 р. Але попередниця нашого шедевру на жаль невдовзі (1499 р.) згоріла під час татарського набігу. Нову наче як збудували 1525 р., але знову ті кляті татари…

Знову постала необхідність відбудови. Але ж церкву не обов’язково будувати заново!? ;) Тим паче якщо підрядник виставляє такий кошторис, що очі на лоба лізуть… Зате є сіль, яка як відомо певний час була еквівалентом вартості, тобто грішми.

От і купили жителі дрогобицького соляного передмістя вже стареньку по тих мірках церкву в селі Надієво. Не вірите, що церкву можна купити? Ще й як можна. Кажуть, що то була вельми розповсюджена практика. Купити, розібрати перевезти і знову зібрати. Такий метод винайшли ще задовго до появи скансенів.


серпень, каштани вже в осінній одежині

Ту оборудку, втім чого оборудку, операцію купівлі-продажу, було здійснено 1656 р. (за іншими джерелами – 1657 р.). А село між іншим неблизько – аж біля Долини, тієї, що у Франківській області.

Я так розумію, що надієвчани на той час або вже звели нову церкву, або збиралися то зробити. Не думаю, що їм так бракувало солі, що аж останню церкву продавали. Ще й певно тішилися, що вдалося спихнути той старий неліквід (як не як, церкву збудували орієнтовно наприкінці 15 ст.) і поставити нову гарненьку (хто стикався з настроями місцевої релігійної громади щодо оновлення старих церков, мене зрозуміє).


настінні розписи

Так чи інакше, в результаті Надієвому не пощастило. Інакше їздили би ми помилуватися тим шедевром не в Дрогобич, а до них – на Франківщину. Втім, можливо якраз пощастило церкві.

Адже відомо, що мала тоді вона з дозволу сказати трохи інакший вигляд. Зокрема мала один шатровий верх і певно була не настільки вишуканою як зараз. Від тієї церкви за дослідженнями Г.Логвина лишилися зруб бабинця та нави і фрагмент жертовника (північний бік вівтаря).


вид з-за огорожі

Далі церква зазнавала подальших перебудов та вдосконалень, тому можна вважати, перевезення пішло їй на користь.

Першим, що зробили дрогобиччани, встановили там новий іконостас – вже 1659 р.
Це виглядає чудом, але він зберігся. Робота належить пензлю провідного іконописця Стефана з села Медики біля Перемишля.


іконостас храму св.Юра

1670 року постала нова дзвіниця. Спочатку вона мала такий само як і церква шатровий верх. А 1678 року взялися за перебудову храму.

Тоді було змінено восьмерик і главу центрального зрубу і прибудовано криласи. Крилас – то такий собі маленький декоративний прируб. Правда ж, без нього було би не то? ;)


крилас

Грунтовної перебудови храм зазнав після пожежі 1692 р. Тоді додали емпору (оту відкриту галерею над бабинцем) з Введенською каплицею, змінюють бані на барокові, змінюють опасання та вигляд крилосів. Шатрове завершення дзвіниці також замінюють на барокове.

Відтак до 1711 р. церква набуває вигляду, подібного до сучасного. Подальші зміни стосувалися скорше заміни зношений елементів та ремонтів у 1823, 1825 та 1833 роках.

Незважаючи на складне нашарування різних за походженням та стильовим спрямуванням елементів, реконструкції будівлі проведені на високому професійному рівні і не лише не порушили архітектурно-художньої цілісності храму, але й додали йому своєрідності.

Нині храм являє собою квадратний у плані зруб нави з двома гранчастими симетрично розташованими криласами, а також шестикутні в плані зруби бабинця й вівтаря, які прилягають до нави відповідно з заходу і сходу. Усі три зруби перекриті розвиненими восьмигранними верхами з характерним бароковим вінчанням та оперезані розлогим опасанням.

В цілому до складу комплексу входять будівлі Святоюр’ївського храму та розташованої на південний захід від нього дзвіниці. Церковне подвір’я оточене дерев’яним парканом з брамою.

Окремо слід сказати про розписи храму. Найстаріші розписи – нави виконано ще у 1656-59 рр. ймовірно під керівництвом автора іконостасу Стефана Медицького. На це вказує спільність розписів іконостасу та настінних і, ймовірно, автопортрет серед ктиторських.
Втім розпис східної стіни нави приписують вже іншим авторам.

Восьмерик середнього верху і сам верх розписали 1678 р., хори – 1691 р., каплиці – 1711 р. Розписи бабинця – вже у 1714 р.

З завершенням розпису бабинця отримали суцільний килим різнобарвних малюнків, що вдало гармонують як з іконостасом так і формами інтер’єру.

Адже, незважаючи на різночасність виконання розписів, вони вирізняються стилістичною та колористичною цілісністю й довершеністю.

Відомий дослідник дерев’яної архітектури П.Юрченко писав “особливої уваги заслуговують розписи в церкві св. Юра в Дрогобичі. Розпис церкви св. Юра є типовим в тому розумінні, що кожна церква мала свою тематичну схему розписів, тут не було яких-небудь сталих, незмінних канонів. Тематичний зміст був довільним підбором однієї з основних ідей церкви, яку живописець по-своєму розвивав і своїм живописом промовляв до віруючих.

Неф і бабинець церкви св. Юра розписані зверху донизу, і з особливою майстерністю написані сцени іконостасної, південної та північної стін. Живопис східної стіни, трохи закритий знизу надбудовою іконостаса, цікавий вмілим оперуванням засобами світлотіней та півтонів для виявлення форми, що в поєднанні з іконостасом справляє велике враження. Трохи іншою манерою, але також виразно і живописно виконано сцени на північній стіні нефа, де використана чорна контурна лінія для чіткого окреслення форми. Живопис в церкві св. Юра вражає не тільки трактовкою окремих сцен, скільки загальним колоритом.


так буде з усіма, хто нечемно поводиться з пам’ятками архітектури

У розписі нави на південній стіні розміщено сцену Страшного Суду – оголених грішників, яких вистроїли в чергу чорти, поглинає змій (то певно і є “гієна огнена”)

В цілому розпис нави присвячений таким значимим темам, як Страсті і Акафісти. Сцени «Страстей» та «Акафісти Богоматері» розміщені на північній стороні, «Мученицькі смерті апостолів» – вище іконостасу на східній, «Страшний суд» та «Акафіст Христу» – на південній. Як відмічав Г.Логвин “Во всех этих композициях художники воплотили и пафос борьбы за свободу и независимость, и готовность к самопожертвованию и утверждению народных идеалов, и лирические нежные материнские чувства, и возмездие за злые дела.”


розпис обшивки хорів

Розпис під хорами особливо впадає в очі. Зображено тут “Древо від кореня Ієсеєва”, де біблійні царі переплітаютьс українськими народними візерунками


розпис бабинця

Натомість розпис бабинця, виконаний останнім, максимально наближений до світського життя, містить донаторські портрети. Припускають, що сцени з життя святих Філіпа, Катерини, Онуфрія виконувалися на замовлення окремих міщан.


розписи центральної бані

Розписи центральної бані натомість далекі від наївно-декоративних розписів стін нави та бабинця. У зображенні “Архангельського Собору” все строгіше. Тому припускають, що у розробці проекту розпису брали вчені богослови.

То ви ще сумніваєтеся, що сюди варто їхати? ;)
Церкві св.Юра пощастило. Хоча її і закрили 1961 р., вже у 1974-75 рр. було проведено рестраврацію колективом під керівництвом Івана Могитича.

Тут створено музей. Вперше я потрапив сюди у середу. В той день виявився вихідний, я вже було розвертався йти далі з надією повернутися наступного дня, як із сусідньої багатоповерхівки вийшла жінка і відкрила мені і браму огорожі, і саму церкву. Так що не зважайте на табличку – шукайте працівників музею у будівлі поряд.

Вхід коштує кілька гривень, дорожче – фотографування всередині храму.


трохи експериментів з тонуванням

Фотографовано у серпні 2009 року.

За інформацією Блеки 13-14 жовтня 2009 р. внаслідок снігопадів дах церкви св. Юра було пошкоджено, іконостас вже почав замокати і відслоюватися. Кабмін виділив кошти на заміну пошкордженого гонтового покриття. Тривають роботи.


ще одне фото в екстрим-кольорах

Взято тут.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

2 коментарі

  1. Очень красивое место. Немного напомнило музей деревянного зодчества в Новгороде.

  2. Гарно написано.

    Коли буде третя частина про Дрогобич?

    І ще таке: ти часом нічого не знаєш про доавстрійську житлову забудову Дрогобича?
    Бо в списку пам’яток архітектури числяться декілька будинків XVII–XVIII ст. на площі Ринок і ше десь там.

    Фортифікацій, крім знаменитої дзвіниці костелу, в Дрогобичі, я так розумію, більше не збереглось? Навіть фундаментів брам чи веж?

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.

Работа таксистом на своем авто
Условия работы
mangotaxi.ru