Скала-Подільська. Частина друга, класична
, у якій ми пройдемося містом з його храмами, парками та кар’єрами. А перша, фатальна частина була раніше.
Після поділу Польщі Скала опиняється на Австрійській території. Містечко отримує якийсь там статус, але є по суті глушиною на найвіддаленішій околиці імперії.
Костел, на який Богдан замахується булавою, здав в експлуатацію у 1719-му Валентин Межеєвський під час короткого свого господарювання. Костел побудований в готичному стилі, в плані являє собою рівносторонній хрест, до якого прибудована вежа. Останній ярус вежі та її шпиль були прибудовані у XIX столітті.
Колись костел Успіння Божої Матері оточували мури з невеличкими вежами. Їх залишки знесли зовсім недавно, а зараз навіщось відбудовують.
Після реставрації в кінці XIX століття в башті встановили годинник. Час на ньому, як і загалом у Скалі, давно зупинився.
Тоді ж, на честь століття з дня народження Адама Міцкевича на фасаді костелу встановили меморіальну дошку. Я знайшов несміливі твердження, що саме тут Міцкевич вінчався. Що, ясне діло, неправда – поет брав шлюб у Парижі.
Залишки ще одного костелу в протилежній частині містечка за пару років остаточно розтягнуть на паркани. Будували його певно коштом останніх власників Скали – родини Голуховських. Тут ніби була їх родова усипальня.
Граф Йозеф Голуховський придбаває містечко наприкінці XVIII століття в купі з іншими надзбручанськими землями. В Скалі народився його знаменитий онук – Аґенор Голуховський, у майбутньому – міністр внутрішніх справ Австро-Угорської імперії, намісник цісаря у Галичині.
Голуховські замість чергової відбудови замку зводять резиденцію у іншій частині міста. У чималому парку будується кілька споруд. Головна з них – палац – до наших днів не дожила. Натомість збереглися конюшні та флігель, де граф колись облаштував шпиталь для мешканців Скали.
Колись розкішний парк стоїть у запустінні, попри свій офіційний статус пам’ятки. Стараннями магнатів тут росли біля ста видів екзотичних дерев, кущів та навіть ліан, завезених із різних країн світу. Зокрема – польська модрина, червоний японський дуб, чорні клен і горіх, голубі ялини, темна береза.
Розказують, що під товстезною п’ятисотлітньою липою (її в мене на фото немає) відпочивав Богдан Хмельницький, а Михайло Грушевський освідчувався у коханні своїй першій дружині.
(Чомусь завжди сором’язливо оминають ще один спосіб доторку великих до природи. Наскільки б оживила путівники згадка про те, що під цю липу пісяв, припустимо, Симон Петлюра? А він також бував у Скалі!).
Цей олень в компанії з іншою навколишньою живністю – орлами, левами і т.п. – вельми налякав свого часу звиклу до старовини Блеку. Хоч з свого боку скажу, що дійсно кічовий комплекс відпочинку “Тридев’яте царство” дає занедбаній Скалі-Подільський бодай якусь туристичну перспективу.
Буквально у кількох метрах від готелю – цвинтар-кіркут. Ще до війни більшість населення становили євреї. На базарній площі збереглася будівля “нової” синагоги.
А це – власне базарна площа. У небазарний день.
Оповіді лишилося всього трішечки.
От хіба про обеліск галицькому наміснику. Якого давно нема. На тому місці нині хрест героям визвольних змагань.
Навпроти – Миколаївська греко-католицька церква 1882-го року. Стверджується, що тут Михайло Грушевський і Марія Вояковська після паркового освідчення обвінчались. (На відміну від історії з Міцкевичем цьому варто вірити).
Край дороги, біля церкви – каплиця. (Що таке Мурарський фонд – я не знайшов. Підозрюю, що якась релігійна організація).
Після недовгого польського періоду містечко стає радянським. На деякий час його навіть перейменовують на селище Жовтень.
До 1959-го селище є центром району, а зараз – є складовою Борщівського району.
У радянські часи в місті працювали консервний та асфальтовий заводи і вапняковий кар’єр. Нині більшість промислових ліній здали на металобрухт. Кар’єр, правда, нікуди не дівся і все ще лякає своїми демонічними нутрощами.
Біля кар’єру добудовується ще один замкоподібний комплекс. При близькому вивченні виявилось, що башточки надбудовані над колишньою конторною будівлею.
Натомість центр – потерпає від безгрошів’я. Ще кілька будиночків на завершення.
Між іншим, досі діє ще австрійська каналізація. Певно, її зберігають як історичну пам’ятку.
І ось це вже теж історія.
Все.
Скала-Подільська на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва – 437 км (біля шести годин дороги), від Тернополя– 109 км, Чернівців – 85 км.
Коментарі