Брест

Продовження. Про Мінськ і дороги було раніше.

Брест – місто доволі відвідуване українцями, особливо тими, хто застав Союз. Мене туди, які і сотні тисяч школярів, возили на екскурсію до фортеці в рамках ідеологічної програми комуністичного виховання. В тій дорозі я вперше випив вина і мені було погано, але зараз не про це. До Бресту і зараз ходять автобуси з більшості сусідніх обласних центрів (Луцька, Тернополя, Львова), поїзди. Так що дістатись не важко – було б бажання. Ми їхали з Волині, через пропускний пункт Піща.

З нашого боку пункт обладнаний будками, будки обладнані митниками, митники обладнані телефонами. Поруч будки від страхової компанії і банку. Для перетину кордону потрібен тільки паспорт, техпаспорт і зелена страхова карта, яку за 100 грн. продають в будці страхової компанії. Фоткати на кордоні не можна, але я зафоткав. На відміну від Мінська мене ніхто арештовувати не спробував, хоча зауваження і зробили.

З білоруського боку процедура зайняла біля години за відсутності черги. Робили копії документів, декларацію, огляд машини і т.п. Те саме робити і при виїзді. Митники жартували, що українці тікають від фосфору. А ще говорили про мито на в’їзд, бо, мовляв, для українців тисяча доларів не є вже сумою. Мита ми не платили і скоро опинились за кордоном. Дороги справили настільки гнітюче враження, що ностальгія почала мучити негайно і не відпускала до кінця поїздки. Ну про це я вже писав. А ще попри дорогу в кожному селі стояли абсолютно однакові паркани. Як у товариша Потьомкіна.

Попри всю старовину, Брест виглядає як типове сучасне місто з широкими автострадами і спальними районами. З одного боку – багатоповерхівки, з іншого – ліс і річка. Між ними – шестиполосна траса. В центрі міста схожий на всі універмаги совка торговий центр з портретами Лукашенка в канцтоварах. Поміняти валюту було складно, а от зняти з карточки – без проблем.

Головний об’єкт – фортеця – не втратила своєї ідеологічної суті. Вхід і тепер безкоштовний, молоді і тепер ходять покладати квіти, а під величезною брамою у вигляді зірки звучать тексти з повідомлення про оголошення війни і пісні “Вставай, страна огромная”. Там же на лотку продається морозиво. Жіночка, яка торгує таким мирним товаром під голос Левітана напевне має дуже спокійний характер, або отримує персен замість молока.

Сама фортеця величезна і усіма силами підтримується в покоцаному стані, аби зберегти належне враження. Покоцаність місцями підмуровують.

В деяких приміщеннях облаштовані додаткові розваги, а також ретельно зроблений музей фортеці. Дизайн вражає, схоже я бачив лише в музеї Молодої гвардії в Краснодоні – могли, коли хотіли.

Два головні монументи, знайомі по картинкам, доповнювали пейзаж неймовірними гримасами болю і злості одночасно. Тепер так робити не вміють. Подібний за технікою виконання монумент в Чорнобилі більше комічніший, ніж навпаки. Оцей, наскільки я пригадую, називається “Спрага”. Захисники фортеці в облозі уночі пробували дістатися до води.

Ну а цей – про все загалом.

Волинське укріплення виходить мосточком на останній шматок Білорусі. Заїзд до фортеці захищають Південні ворота. Нагорі – місце під герб, а самі стіни покоцані кулями.

Прямо – Польща і Євросоюз. Але туди не можна. Направо – музей з залишками дитинця першого знайденого поселення, яке стане потім Брестом. Між іншим, Брест чи Берест від слова “береста”, кори берези.

Легенда про оборонців фортеці фактично написана заново письменником Сергієм Смірновим в 1957 році. До цього про фортецю не згадували, а її вцілілі герої сиділи в сибірських концтаборах. Поступово історія про те, як декілька десятків радянських вояків тримались майже місяць виросла в історію про те, що ці десятки утримувати мало не цілу німецьку дивізію. Зараз ніби гострота того, що було насправді пропала, тож у цілому ця історія виглядає підстрижено і підфарбовано, як і все в Білорусі.

Далі буде.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.