Оболонь
Назва цього району Києва походить від давнослов’янського слова “болонь”. Себто болото, річкова низина, заливна лука. Сьогодні я пропоную цим болотом прогулятись.
В давніші часи ці місця направду були мокруватими й простягались аж до Подолу. Український історик Микола Максимович писав про Оболонь так:
Заливное передвижным Днепром и покрытое лозою Болонье в древнейшее время простиралось гораздо ближе к старому Киеву, чем теперь, на нём киевляне пасли свои стада и совершали поклонение скотью богу Волосу.
Місцину перетинали численні річки, а в глибоких урочищах синіли озера. Деякі з них збереглися до наших днів: Вербне, Кирилівське, Андріївське, Йорданське.
Через озера й складність ґрунту Оболонь оминула забудова попередніх віків. Лише в 1970-х шляхом намивання було збудовано кілька промислових площадок. А в 1973-му було розпочато будівництво житлових кварталів.
На карті видно, що для містобудівників планування району було непростою задачею. Його квартали було вирішено збудувати у вигляді бджолиних стільників. Авторів цього проекту згодом нагородили Державною премією.
Центральною віссю масиву є Оболонський проспект. До 1980-го під ним було прокопано і лінію метро. Над нею недавно спорудили довжелезний торговельний центр. В пресі подейкували, що він може завалитись прямо на рейки.
Наші пращури використовували Оболонські луки як пасовиська. Малопрохідні болота оминав основний шлях на Вишгород. Проте контрабандисти й тоді знаходили можливості аби оминути митні застави, тож саме цими краями провозили товар без податей.
Центром району вважається станція метро Мінська. Тут розташована адміністрація, Макдональдс, тут відбуваються громадські заходи.
Станція Мінська – бо і весь район називався Мінським. Лише в 2001-му він став Оболонським, а Мінським залишився лише окремий житловий масив.
Що то за штука на даху новобудови сказати не можу. Можу лише ближче показати.
Тут же, на Мінській площі стоїть бронзовий Архістратиг Михаїл. Покровитель Києва, а отже – й Оболонського району.
Якщо в давнину луки використовувались як пасовиська, то численні озера й річки в купі з Дніпром – для рибних ловів.
Через постійні розливи прибережні хати місцеві жителі будували на палях. Між дерев’яними будиночками сушилися рибальські снасті, численні човни хитались на хвилях.
З тих часів нічого майже не змінилось.
Тут же, майже на березі дніпрової затоки Оболонь розташований Київський гольф-центр.
За ним – урочище, а згодом парк, який називається Наталка. В парку поки ще збереглася дивна атракція – “Золоті Ворота”, збудована тут в 1999-му. Подібний на фортецю унікальний відкритий театр зі сценою в 50 метрів, 27-ми метровими власне воротами, споруджений для екстрім-шоу, лицарських турнірів нині розбирають на дрова.
Занепав парк під час будівництва елітного мікрорайону “Оболонські липки”.
В парку є ще одна так би мовити атракція. Немов викинутий на берег кит лежить гігантська споруда кесону, який мав стати частиною надсекретного сталінського тунелю під Дніпром.
За задумкою цю штуку повинні були вимиванням опустити на кількадесятметрову глибину і далі вже будувати у горизонтальному напрямку. До війни завершити проект не встигли, а після війни не було ні сил, ні бажання.
Вже згадані “Липки” – типовий представник другого, сучасного етапу забудови Оболоні. Це будинки в ближчій до Дніпра колишній зеленій зоні або на п’ятачках перед багатоповерхівками 70-х. Класика епохи Черновецького.
Окрім багато- і малоповерхівок на березі Оболонської затоки є й геть сирітський квартал, для найменшзабезпечених. Зведені за типовим проектом котеджі відрізняються переважно конструкціями колон і веранд.
Пішохідна Оболонська набережна окрім Гольф-центру й кварталу для жебраків може похвалитись парковою скульптурою у вигляді екзальтованих жінок.
Періодично тут відбуваються деякі цікаві заходи на кшталт виставки ретро-автомобілів.
В сусідній затоці, яка називається Собаче Гирло розташований київський яхт-клуб. (На фото, якщо ви придивитесь, то побачите білі трикутнички вітрил).
Це вже найпівнічніша частина Оболоні. Колись то була геть дичина. Цю місцину часто використовували для тимчасового розміщення великого війська. Болоньські поля також використовували для військових вправ. От як пише один з перших київських істориків Максим Берлінський про Петра I:
Его величество, узнав по дошедшему слуху, будто неприятель из Польши обращает свой поход к сему месту, изволил прибыть сюда с несколькими полками июля 4 числа… Полки сии были расположены тогда лагерем на Оболони городской.
В другій половині XIX ст. на Оболоні розміщується грандіозний дров’яний склад. Мешканці Болоні – люди переважно незаможні. Часто тут ховались від карного переслідування. Між поодинокими хатиночками вештались жебраки, злодії та п’янички.
Завершується Оболонський проспект площею над станцією метро Героїв Дніпра (вхід до неї в середині цього кільця). Взагалі-то проспект мав би сполучатись з об’їзною дорогою, але її традиційно не можуть добудувати, як і мости.
Ще один магістральний виїзд з Києва і водночас західна межа Оболоні – Богатирська вулиця. Оця зелена штука з купи металевих трикутників напевне символізує щось каштанове. Тут Київ закінчується.
На Богатирській розташований відомий не лише в Україні завод, який прославив своєю продукцією і скромний київський район. Мова, звісно, про пиво “Оболонь”. (Мій товариш його називає серцем країни. Але ми-то знаємо, що серце країни в Немирові).
Ну і ще буквально пару цікавинок. Святий Марк з товаришем без м’ячика.
М’ячик і верблюди.
М’ячик і чувак.
Мало хто знає, що Київ – місто-побратим Сантьяго-де-Чилі (як і Тампере, Кіото, Тулузи і т.д.). На честь цих міст в українській столиці названі вулиці та майдани. На Оболоні є площа Сантьяго-де-Чилі. Проте замість пам’ятника Піночету на металевому патику хтось інший (монумент 2001-го року).
Як, ноги не промокли? Тоді – досить.
Гарні фото.
Чудово
живу на Оболоні, – чудово
Звичайно цікава стаття. Коледж морського річкового транспорту, там де я вчусь, якраз знаходиться не далеко від того гольф клубу(ближче до московсього мосту)
Це все добре, але чому нема статті про найстаріший район Києва – Поділ?
Дуже б хотілося )))
запчасти Xin kai