Білорусь – дороги

Початок.

Дороги в Білорусі чітко поділяються на дві категорії: гарні і дуже гарні. Навіть, даруйте, забичений просілок був значно краще за трасу міжнародного значення Гайсин-Немирів. Напевне, до справжніх автобанів магістралі не дотягують, але трасу М1 (Брест-Мінськ-Москва) зробили платною! Зробили якось дивно: заїхати на автобан безкоштовно можна будь-де, а сама траса ніяк не відмежована від інших доріг. Зате двічі нам трапились загони для стягнення податей. На білоруській території громадяни Білорусі, котрі сидять в будках і пропускають машини не беруть білоруських грошей. Лише долар чи два долари (залежно від відстані). Саме доларами, які, за давною совдепівською традицією поміняти десь поруч неможливо.

Транспорту мало. Більшість автівок дуже навіть непогані, що спростовує міфи про тотальні нестатки. З іншого боку, відсутність старих і розбитих машин наводить на думку, що машина в Білорусі залишається предметом розкошу.

Гігантська кількість вказівників є просто викликом кмітливості і винахідливості. Бо замість того, аби їхати за звичкою, за язиком, який, як відомо доведе до Києва (а нам треба було до Мінська), за інтуіцією чи за зірками в Білорусі їздять за знаками. Їх так багато, що деякі просто складують край дороги на майбутнє.

Розмітка також ідеальна. Причому, якщо в Україні водії щиро вважають суцільну і переривчасту лінію тим самим, тільки для суцільної не економили фарбу, а подвійну лінію – характерною прикрасою дороги, що наближається до великого міста, то в Білорусі розмітка – вказівка до дії. Місця, заборонені для стоянки не тільки позначені смугами, знаками і т.п., але й – УВАГА – дійсно вільні від транспорту.

І тепер найстрішніше. Цими ідеальними дорогами пливуть ідеально виховані водії. Навіть автобаном, де в кружечку позначене обмеження 120, а їхати можна 200, автівки йдуть дружнім журавлиним клином, не перевищуючи ні на кілометр. Мало того, водії намагаються триматись правого ряду і, певне, для розваги по черзі перестроюються. Жах.

Місцевих ДАІшників майже не було видно. Про їх потенційну появу віщували відповідні таблички, проте самі вони траплялись рідко. Кажуть, що при цьому порушників суворо штрафують і не беруть хабарів. Чи це так – перевірити Бог милував. До речі, над будкою митника був вивішений єдиний листок з витягами з білоруського кримінального кодексу про обопільне відповідальність за хабарництво.

Щодо поведінки водіїв в мене є значно правдоподібніша версія. Гадаю, порушників просто каструють. А тим 5-и (п’яти) водіям, що гнали (бо машин, які б пересікли суцільну смугу я не зустрів), тупо нічого боятись.

Їхати в такій атмосфері настільки нудно, що без редбула не обійтись. Після тисячі кілометрів такої їзди скакання українськими ямами на вузеньких поганющих “магістралях” між фурами та іншими джигітами стало справжнім задоволенням!
Знущання над водіями білоруси доповнюють знаками кружечка у трикутнику. Мовляв, важайте, на дорогу можуть вийти люди. Їм би наших корів

Далі буде.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.