Меммінген, wir lieben dich!

Якось так воно виходить, що нас тягне й тягне назад, у Західну Європу. Тамтешні ми люди за ментальністю й вимогами до організації побуту, оточення, клімату, природи, архітектури і т.д.. Якось так воно виходить. Найкраще, звісно, коли ця Європа на березі Середземного моря… Париж теж зачот. Але в цьому пості хочемо окремо прославити місто, яке запало в серце і ніяк не випаде. Місто маленьке, але враження від нього – величезні.

Затишне, акуратне, гарнюще місто Меммінген, що у Швабії (район у Баварії).
Хоча там немає моря, та й погоди фактично такі як у нас стоять, але, за нашою класифікацією, Меммінген нам подобається, і ми в ньому однозначно жили б.


Це місто з населенням трохи більше 40 тисяч ніби зійшло зі сторінок книжки з казками братів Грімм чи Андерсена.

Різнокольорові, ніби лялькові, будиночки з гострими трикутними дахами, чисті вулички, просто мультиплікаційно-яскрава центральна площа, річечка, парки-парки, трави-трави-трави-кульбаби в центрі міста, передзвони годинників на вежах, недільні піснеспіви з церков (католиків – більшість, але більше помітні й чутні лютерани). Єдиний мінус – у неділю не працює жоден магазин. Утім, у Баварії всюди так.

Місто одне з небагатьох у цій частині Німеччини зовсім не було зруйноване під час ІІ Світової. У цьому й причина особливого шику. А заснований Меммінген ще в 1158 році. Відтак у місті, яке можна обійти за пару годин, на невеличкій території зосереджена ціла купа архітектурних пам’яток родом із середньовіччя.

Пропонуємо вам фотоекскурсію до Меммінгена й по ньому.

…Ми знову виходимо із “віззейрівського” лоукостового літака (від “Борисполя” – якихось дві години з копійками), і знову – щойно ступаємо на трап – відчуваємо приємний запах… гною.
Аеропорт Меммінгена “Альгой” – новий, збудований кілька років тому серед полів і садиб. Поруч – бюргери вдобрюють свою ріллю, вирощують високі врожаї. Через “Альгой” пролягає мало рейсів (хоча, скажімо, саме тут ми пересідали на Пізу); аеропорт невеличкий, зворушливий.
Одна з його переваг – близькість до міста Меммінген. Від летовища до центру містечка чимчикувати середнім темпом – 5 км, або 55 хвилин. Ми із задоволенням уже не раз проходили цю відстань пішки – аби насолодитися акуратною німецькою рустикальністю, запахами лісу, поля, збіжжя, картинками Німеччини сільської.

Аеропорт “Альгой” у тумані.

Крім “Віззейра”, в Меммінген літають “Райанейр”, “ТУІфлай” і ще щось типу “Герман вінгз”.
А до Мюнхена звідси їздить аеропортовий автобус – півтори години, 16 євро (якщо купувати по інтернету).

Парасольковий сервіс в аеропорті.

Дорога з аеропорту.
Спочатку треба пройти повз бізнес-містечко, збудоване так само між полем і лісом через паркан з аеропортом. А далі – по прямій дорозі. Зліва – ліс (правда, за парканом). Справа – поля.

Невдовзі починається село Меммінгерберг.
Тут, судячи з карти, вивішеної в центрі села, є чотири стадіони, стільки ж чоловічих футбольних команд у різних лігах і принаймні одна жіноча (це вже судячи з місцевих газет).

Садиби вздовж центральної вулиці.

Повсюдні бджоли – фішка Меммінгена та його околиць.

У Меммінгерберзі в деяких дворах складені штабелями дрова. Ну дуже великі штабелі як для камінів. Невже немає газу?

Цивілізовані підстилки-сітки під фруктовими деревами.

Річка на межі Меммінгерберга й Меммінгена.

Заплетена павутинням телефонна будка “Т-мобайл” на межі села й міста.

Це вже починається Меммінген.
Вулиця Кальхштрассе, по якій ідемо від аеропорту прямо до центру міста.

Вулички й будинки Меммінгена.

Зальцштрассе.

Ульмерштрассе.

Площа для гульні. Не центральна.
Таких знаків у Меммінгені – безліч. Пішохідні зони – скрізь.

Центральна площа (Ринкова) – Марктплац. Праворуч – ратуша.

Фонтан на Марктплац.

Міська річка – Штадтбах – у районі Марктплац.

Міська річка трохи далі від центру.
Щороку, починаючи з середньовіччя, в цій річці городяни влаштовують традиційне свято Fischertag (День рибалки): все місто платить внески за участь, залазить у річку й наввипередки ловить руками рибу – хто більше. Річка неглибока й прозора, риби – чимало, всім – весело.

Фотоательє на центральній площі.

Велосипеди – основний вид транспорту в місті (стоянка обіч Марктплац).

“Парк хотел”, де ми мешкали вже двічі. До Марктплац – якихось 50 метрів.
Ще один мінус Меммінгена – брак готелів. Точніше, брак дешевих готелів. Менш як за 80 євро на двох ви тут не переночуєте, хоча умови – розкішні. Втім, із новим розкладом “Віззейра” ночувати тут і не обов’язково.

Замальовки зовні пивниць.

Місцеве пиво “Альгойєр” – дуже й дуже.

Шпичаки на вивісках – щоб не загиджували голуби.

Вікно в будинку біля старої міської стіни.

Стара міська стіна.

Вежа із Західними воротами (Westertor).
Західні міські ворота споруджені ще в XIV столітті. Були частково зруйновані під час Тридцятирічної війни. Відновлені в 1660 році.

Міські прапори над торговим центром.

Галявина в центрі міста. Д. кайфує.

Квіти біля залізничного вокзалу. Л. оцінює.

Старий парк Цоллергартен. Колишній приватний парк родини Цоллер.
Тут ми із задоволенням погуляли-посиділи-полежали-поспали зо три години.

Вхідні міські ворота (Einlass), через які можна потрапити в парк, датовані 1475 р.
Тут же стара міська стіна ХІІ ст.

Відьомська вежа (Hexenturm) – найстаріша міська в’язниця. Свого часу тут ув’язнювали жертв полювання на відьом. Перед тим відома також як “Вежа адюльтерів”.

Храми Меммінгена.

Церква св. Йосифа.

Церква св. Мартіна в самому центрі.

Лютеранська церква по дорозі з аеропорта. Так гарно у ній співають…

Ще одна протестантська церква св. Івана Хрестителя на самій Марктплац, біля велосипедної стоянки. Тут теж співають чудесно :)

Знак у пам’ять про євреїв, знищених у місті в часи Третього рейху. Обов’язковий для всіх (?) населених пунктів вияв комплексу вини німців.

Цілий вечір на місцевій сцені: співає Пауль Поттс, тобто просто Поц. Або Пол Пот(с), дивлячись як читати :)

Машина турка – фаната клубу “Трабзонспор”.
Турків у місті багато. Як і скрізь у Німеччині. Показово, що в місцевих лігах – одразу кілька команд з певного населеного пункту, сформованих турками і з турків.

А ще в Меммінгені багато росіян. Сидячи ввечері у кафе на вулиці, чули російську від перехожих багато разів. Не сподівалися й тут масу русскіх застати. Як з’ясувалося, це колишні етнічні німці, їхні численні родичі й друзі, що переселилися з Казахстану (а перед тим їхніх типу предків виперли туди з Поволжя).

На нічній Кальхштрассе.

Радимо кафе типу “турецька кухня” на цій же вулиці.

По-перше, дешево (в т.ч. вино й пиво), по-друге, працює допізна. Так ще й один із власників, він же кухар-кельнер – Микита із Вінниці. Українець, чоловік “німкені” з Казахстану. Не був удома вже 5 років, кожне рідне слово сприймає як Божу росу :) Хороший співбесідник, і старається дуже.

Нас під час другого приїзду до Меммінгена згадав і за іменами, і що ми їли першого разу. Налив пізної ночі власного крутого шампанського по ціні простого вина. Нагодував по вищому розряду :)
Як будете в нього – передавайте привіт.

Меммінген: вид згори.

Екскурсія неповна, бо є в місті кілька театрів, музеїв, ще багато цікавих старовинних будинків, церков. Нічого – обов’язково побродимо там у наступні приїзди.

До речі, Memmingen has a partnership with Chernihiv, Ukraine. Це чернігівцям на замітку:)

Ну й ще раз нагадаємо, що Меммінгену присвятили свою знамениту інструментальну композицію під назвою Memmingen з альбому Shadow of the Moon суперові фольк-рокери Blackmore’s Night.

А ще, щоб ви знали, – Меммінген називають “Stadt der Menschenrechte” – “місто прав людини”.
Бо саме тут у 1525 році було проголошено т.зв. “Дванадцять статей Чорного лісу“, які вважаються першим переліком прав людини у Європі та світі.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Один коментар

  1. Интересно, как там в апреле месяце?
    Планирую 2-6 апреля там побывать.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.