Маліївці. Два палаци
Вважається, що резиденція польських магнатів Орловських могла сперечатись за розкішшю з палацами Франції. А навколишній парк навряд чи поступався уманській “Софіївці”. Навряд чи…
Навряд чи нинішні мешканці обласного дитячого протитуберкульозного санаторію знають, що колись ці приміщення прикрашали полотна кращих польських живописців та навіть Рафаеля. Що у грандіозній бібліотеці господаря зберігались надзвичайно цінні фоліанти. У зимовому саду господиня вирощувала рідкісні троянди, а в стайнях били копитами породисті коні.
Я спробую лише довільно переказати один з описів невтомної і вже майже легендарної Блеки. Принаймні більш докладної розповіді про Маліївці я не знайшов.
Родина Орловських володіла чималими маєтностями на Поділлі. Проте саме у Маліївцях Ян Онуфрій Орловський вирішує облаштувати свою резиденцію: навколишні пагорби дійсно надзвичайно мальовничі.
Незважаючи на всі трагічні для Польщі тогочасні події Ян Онуфрій, а очевидно і його діти та онуки завзято розбудовують маєток. Головна його будівля датується 1788-м роком.
Класичний палац у французькому стилі завдяки рельєфу має з одного боку три, а з другого – два поверхи. Його авторство приписують придворному архітектору Доменіко Мерліні. Італійський емігрант тоді дійсно був на зеніті слави. У Варшаві та й по всій Польщі магнати будували свої резиденції, як їм тоді здавалося – на віки…
Парковий, південний фасад прикрашений балюстрадою, яку тримають на своїх плечах гламурні атланти.
Фасади колись прикрашали і герби роду, збиті в радянські часи. Красу внутрішніх оздоблень навряд чи передадуть звичайні описи. В наші дні одну чи дві зали намагалися відтворити, проте чи варто чекати від медичного закладу автентики? (Дуже рекомендую поглянути фотографії маєтку та його господарів, зроблені перед Першою світовою).
Навколо головної будівлі в різні роки було збудовано кілька господарських споруд, вже згадану оранжерею, домову каплицю. Більшість з них – назавжди втрачено.
Натомість вціліла пізанська водонапірна вежа висотою у 25 метрів.
Парк, на майже двадцяти гектарах планувався за участі вже знайомого нам з історії про Полонне ірландця Діонісія МакКлера.
Парк планувався як ландшафтний. Проте окремі регулярні елементи все ж мав. Зокрема – це мереживо доріжок у формі кленового листа, які крутими схилами вели до кількох ставків.
Більшість паркових оздоблень – фонтанів, бесідок, декоративних руїн – за минулі роки також було винищено. Але справжньою його перлиною можна милуватись і зараз. Мова про скелю святого Онуфрія, як її називали Орловські.
Тут, у вапняку, прямо за водоспадом ще з давніх часів було облаштовано кілька монаших печер.
На початку XVIII століття тут діяв василіянський монастир.
Піднятися на скелю можна зручними вапняковими сходами.
Нагорі ще з 1673-го і до трагічного 1933-го дивились на навколишні краєвиди Воздвиженська церква. В пам’ять про неї тут встановлено отого хреста.
Поруч – джерело, з якого живиться водоспад.
Цікаво, що вода з водоспаду дерев’яним жолобом подається також до ставка. (Біля жолоба сиділа місцева дівчинка і голила собі ноги).
Орловські володітимуть Маліївцями до самої революції. Під час громадянської війни останній власник вивезе найцінніше майно до Одеси, а звідти – до Франції.
Нові господарі окрім нищення панської спадщини намагалися внести в парковий ансамбль і свої доробки. Так поруч з палацом Орловських постав палац культури.
Хоч я особисто сумніваюсь, чи між цей, новий палац сперечатись бодай про щось зі своїм сусідом.
Маліївці на МЕТА-картах. Проїзд на поїзді до станції Дунаївці, автомобілі від Києва – 400 км (біля 4,5 годин дороги), від Хмельницького – 75 км.
Так, вежа дійсно бізанська
ось-ось від вцілілої вежі… 
жартую. А “сфоткав” геть так, ніби впаде 
виросла в Маліївцях, займаюсь їх історіїю, постійно фотографую (думала вже немає такого ракурсу з якого я б не клацнула), але ТАКІ фото бачу вперше! я в захваті!
вирішила ще й статтю прочтати.
1.мешканці санаторію, точніше працівники, історію маєтку знають. хоча певна річ не всі і не на одному рівні. А в селі навіть громадська організація діе “Малієвецька спадщина” . Вони рушнички в печері і ікону поклали, сходи біля водопаду відновили, статую святого Онуфрія віднайшли і біля джерела встановили (раніше вона в нижній печері водопаду стояла). та й інші хороші справи роблять. недавно контакт з нащадком Орловських налагодили. приїздив. в шоці був. ось так!
2. Скеля ніколи Онуфрієвою не називалася і, взагалі, в радянські часи з’явилася, коли там вапняк видобували.
3.а так, классно написано.
Дякую за відгук і коментарі!
Я, сам житель Малієвець, дуже люблю своє село! Природа в нас дійсно дуже гарна, є на що подивитись. Просто знаходячись у нас відновлюються сили, відходиш від повсякденних проблем, набираєшся енергії. Не дарма ж це місце колись обрали монахи, тут ніби конект з космосом сильніший. Запрошуємо до нас на екскурсії, не пожалкуєте!
Виявляється, зовсім поряд така краса. І Їхати далеко не треба!
Все. Найближчим часом їдемо туди. Тільки підкажіть, чи вільний вхід на територію маєтку?
м-р Брут Reply:
Квітень 30th, 2010 at 23:13
Звичайно вільний. Це ж інтернат.
Я Б НІКОЛИ НЕ ЗМОГЛА Б НАВІТЬ ПОДУМАТИ, що маліївці такі гарненькі.
Однако это круто. Значит все таки еще есть что показать туристам 2012году