Луків. Тут пахне тамплієрами

Недавня сенсація про волинських тамплієрів не так давно прокрякала численними ЗМІ. Причому з подачі Бориса Возницького, того самого заслуженого академіка, котрий відродив Олеський замок.

Опис замку тамплієрів у селищі Луків пан Возніцький знайшов у одному англійському історичному джерелі. Згідно з ним, тамплієри поселилися тут у 1231 році. “Замок не зберігся, він був дерев’яним. Але навколо того місця, де він стояв є частина греблі та стародавнього моста, величезні заповнені водою рови шириною 25-30 метрів”.

Нині замість тамплієрів тут мешкають хворі на туберкульоз.

Луків, графський палац

Давнє холмське село вперше згадується у документах початку XVI століття (в різних джерелах фігурують і 1510-й, і 1537-й роки). За кількадесят років село на віки втратить свою первісну назву і стане Мацейовом.

Луків, графський палац

Лукове село було спадковою власністю дворян Матвієвих, які згодом стали зватись на польський манер Мацейовськими. У 1557-му  король Сигізмунд II Август видає надвірному коронному маршалу Станіславу Мацойовському наказ будувати на місці села місто із замком, нарікає його Мацейовичами та надає маґдебургію.

(В деяких джерелах, зокрема і на сайті Верховної Ради фігурує інша дата – 1577-й. Але якщо це так, то грамоту видав вже інший король.)

Луків, графський палац

Згодом Мацейовичі якось самі по собі стають Мацеївим. Щороку тут проводилось кілька ярмарок і щотижня – базар. Мацейовський будує дерев’яний оборонний замок, про який, власне, і була мова на початку.

(До наших днів від тих літ дожив костел Святої Анни та Станіслава, який я чогось не сфоткав, як і трьохсотрічну церкву святої Параскви. Тож поки ставлю фото колег, а згодом – неодмінно виправлюсь).

Луків, костел Святої Анни та Станіслава

Після смерті власника у 1568-му містечко переходить до Андрія Вишневецького, а вже від нього, через його доньку – до магната Миколи Сапєги.

Луків, графський палац

В ті часи Україною прокочуються численні селянські повстання. Після Хмельниччини від дерев’яного замку залишаються самі рови та вали, а саме містечко, як і годиться – занепадає. Від такого щастя Сапєги продають екс-Луків графу Атаназію Мйончинському, котрий згодом стане луцьким старостою і волинським воєводою (і знову, чи то в 1668-му чи то в 1680-му).

Мйончинський розбудовує Мацеїв, частково відновлює замок, але головним чином зосереджується на комерційно привабливому будівництві. Вже незабаром тут діють винокурний, свічковий і шкіряний заводики. Для таких облаштунків Атаназій навіть “запросив” турецьких “будівельників”, взятих ним у полон під Віднем.

Луків, графський палац

За сто років спадкоємець Мацеївщини Францішек Ксаверій Мйончинський на місці замкових напівруїн будує палац. Над проектом працює дрезденський архітектор Пепельман.

Луків, графський палац

Навколо палацу, обабіч стародавніх ровів розбивається парк у англійському стилі.

Луків, графський палац

Луків, графський палац

Після приєднання цих земель до Росії Мацеїв потихеньку знову стає селом. Тим не менше, скажімо у 1870 році Мацейов нараховував 240 домів, 1035 мешканців, з яких 50 відсотків – євреї. В містечку діяли православна церква, два костели, дві каплиці, синагога. В кінці XIX ст. в Мацейові була поштова станція і станція Надвіслянської залізничної гілки.

Луків, графський палац

Останній власник з родини Мйончинських в 1903-му році продає Маціїв Петербурзькій православній семінарії. На той час тут мешкає понад чотири тисячі жителів, діяли три цегельні, шість грабарень, дві миловарні, ґуральня і броварня, земська лікарня та аптека розташовувались волосне управління, міська управа, пошта, телеграф, суд, духовне училище, двокласна школа. Містечко обслуговували 42 крамниці, підприємство з виготовлення вапна, паровий млин, завод на якому виготовляли черепицю.

Духовне училище – філія Петербурзького – розміщується в колишньому графському палаці. Навчались тут лише хлопчики з православних родин.

Луків, графський палац

Після Першої світової, за Польщі в палаці розташовувався жіночий монастир. Після другої і до наших днів – туберкульозна лікарня.

Луків, графський палац

Тут, у підземеллях лікарні, які, як кажуть, збереглися до наших днів ще від часів замку, воєвода луцький ховав награбовані у Відні скарби. А може ті підземелля залишились ще від міфічного тамплієрсього замку, хто зна?

Луків, графський палац

Що ж до Мацейова, то за радянської влади він на короткий час знову стає містом і навіть районним центром. В 1946-му йому повертають первісну назву Луків. При цьому залізничну станцію чомусь не перейменовують.

Нью-Луків поступово занепадає, особливо – після втрати адміністративного статусу. В наші дні тут майже не залишилось промислових підприємств. Руїни, тамплієри і туберкульозні хворі – ото й все.

Луків, графський палац

Луків на МЕТА-картах. Проїзд на автомобілі від Києва – 470 км (біля 5-и годин дороги), від Луцька – 85 км.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.