Біще

Храм у селі Біще, що на Тернопіллі, завжди був для мене чимось недосяжним. Їхати сюди, у цей закуток бездоріжжя лише заради храму — ну зовсім не хотілося. Враховуючи такі нечасті автобуси з Бережан вбік Поморян і обмеженість автостопу, перепони таки ставали на заваді відвідин. Але все ж здійснити цю візію таки вдалося зусиллями персонального транспорту. Успенський храм, цю фотогенічну кралю, 1644 року спорудження я таки відвідав. Про погоду й композиційно розметене небесною мітлою небо навіть говорити не доводиться: бачите все самі.

Костел має всі ознаки оборонності: товсті стіни, контрфорси, вузькі стрільчасті вікна. Його супокійну тишу бережуть такі ненадійні двері, які вряди-годи прикрашають зеленим листям липи до свята, а всередині, у вівтарній частині, ставлять прозаїчно-збіднені букетики біля фотокопій ікон. Чи то хлопчаки-чередники забавляються, вдаючи ревних неповнолітніх католиків, чи направду прихожани шукають тут релігійного зцілення? Ну хтось же притяг сюди рушнички, статуетки Богородиці з Фатіми, ядучого кольору квіти. Виглядає це явище трохи дико. Ну це як би на автошроті з металобрухтом вимальовувати заклепки маслопереробкою, щоб їх врятувати від іржі. Капля в морі. А от зняти з верху костелу його пишну зеленю шевелюру — так цього не робить ніхто. А коріння ж руйнує з кожним роком склепіння. Протистояння «камінь–дерево» триває. Холодна війна в теплу пору року.



При під’їзді до села костел, як маяк, видає свою присутність.

Бачите, яка оглядовість.

Головний вхід зустрічає урочо гостей.

Скульптура Матері Божої з дитям. XVII ст.

Фігурка святого Патріка (XVII ст.) чи кого? Сходить до пастви. Он вже й ногу простяг.

Гарний портал з дверима невідомого соціалістичного майстра.

Хори. А де ж співаки, де?

Вівтарна частина просто волала про панораму.

Нервюри. Цікаво, яку вагу дерев вони в змозі витримати…

Склепіння. Пожежа 1944 року далася взнаки.

Абсидна частина, якщо це можна так назвати. Чудний симбіоз.

Надгробні плити поч. XIX cт. Не такі вже й старі, а виглядають, як з часів Данила Галицького.

Цікаво, чи оборонний характер храму допоможе йому протистояти найстрашнішим двом ворогам: часу й людському недбальству? Видається, що ні…

Поєдинок перейшов у завершальну фазу :(

Взято тут.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Один коментар

  1. Страж Арій

    Фігурка “святого” Патріка? Незнаю, як той жид зветься, але очевидний рабин – пейсатий, бородатий і в капелюсі жидівськиму. Нічого дивного. Ісусіянство і є дитям юдейства. Це підтверджує сама біблія і численна символіка у молитовнях Яшуї.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.