Березань: козаки, металісти й розриті могили
Ви може цього і не знаєте, але береза – символ рай-дерева. Символ багатства. Правда, не лише березу, а й дуб, вербу, сосну наші неперебірливі предки згідні були вважати символами початку нового життя, достатку і прихистку.
Чимало на нашій мапі Липівок, Дубровиць чи Вербівців. З березою ж пов’язана майже сотня українських річок і селищ. Від Березни й Березівки до Березняків з Березовичами. Київська Березань теж коренями з раю.
Судячи з Вікі, найголовніше, що можна розказувати про Березань – це про невірне трактування походження назви містечка. Замість цілком очевидного пояснення, невідомий автор довго пише про турецькі слова “Бюро-Юзен-Ада”, що означає Вовчої Ріки Острів. А потім додає, що з цим по-перше, не згідні фахівці, а, по-друге, мова взагалі не про місто Березань, а про острів.
Місто, як справедливо зауважують його випадкові гості, туристичною Меккою не є і навряд чи буде. Імідж в Березані не той.
Та й пам’яток історичних катма. Хіба що промислова споруда, яку тут звуть “завод Канського”.
Насправді це не завод, в броварня, побудована в 1879-му році Іларіоном Бутовичем. Вже після його смерті, в 1886-му пивоварню продають чеському підприємцю Йосипу Канському. Броварня, яку обслуговувало всього шість робітників, варила сто двадцять тисяч відер пива та квасу на рік. її Продукцію відправляли діжками до Яготина, Чернігова, а куди далі – у фірмовій скляній тарі.
Після революції виробництво припинилось. Один час у будівлі розміщувався шпиталь, а пізніше – був склад. Збереглося чимало допоміжних приміщень, а також унікальна піч (вона на фото що вище).
Цікаво, що покинута споруда має свій сайт (два верхні фото саме звідти, там же – трішки більше історії пивоварні). Щоправда сторінка виконує прагматичну функцію – оголошення про продаж цього унікального об’єкту. Ціна (станом на 1 січня кризового поточного року) – лише 1 100 000 у.о. Підозрюю, що наразі пропозиція ще в силі.
Як би не було, для Мекки однієї броварні, навіть такої екзотичної – замало.
В центрі увагу привертає виконана в стилі чорнобильського саркофага споруда будинку культури.
Меморіальна дошка відповідного змісту – поруч.
Першу згадку про Березань датують 1616-м роком. На той час ці березові землі належали могутнім Острозьким.
За реєстром 1638-го Березань згадується вже як сотенне місто Переяславського полку. На той час у місті козаки складали більшість населення. Березаньська сотня залишалась у складі полку аж до його розформування в 1782-му. В принципі, на цьому оповіді про історію Березані й закінчуються.
Зацікавив мене опис культурного життя сучасного міста. Масштабно проводять Івана Купала, 9-те травня, випускні. Проводиться щорічний фестиваль важкої музики “Metal Time festіval”.
Схоже, що натиску металюг не витримують деякі цілком цивільні установи.
Від гріха подалі вуличні таксофони ліквідовані навіть біля пошти.
На традиційному танку мене дещо збентежив напис: “Загиблим синам і дочкам від вдячної матері-вітчизни”. (Вам не видно, але так і написано, чесне слово). Сорі за дещо неоднозначні жарти, але припускаю, що танк у якості подяки від батьківщини учасники “Metal Time festіval” зацінили б.
Цікавий герб міста.
Срібний, начорно дамаскований (декорований) щит нагадує стовбури берез, від яких походить назва міста Березань. Центральна вертикальна смуга геральдично називається “стовпом”. В ній вмішено зображення з давньої печатки міста, що підкреслює його історичну значимість. Підкова символізує побажання щастя. Хрест підкреслює давні християнські традиції, золоте серце є символом любові й мужності.
Таке ж розташування підкови на щастя ми бачимо на символіці “Нашої України”. Символ любові – серце – на символіці БЮТ. Про синьо-білі тони щита взагалі мовчу. Прямо ідилія…
Та не на всіх Березань справляла таке ідилічне враження. Скажімо, Тарас Шевченко саме тут написав у 1843-му свій геть неполіткоректний вірш “Розрита могила”.
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.
Сайт міста переконує, що окрім Кобзаря, в Березані перебували такі визначні діячі культури України як Платон і Георгій Майборода, Андрій Головко, Андрій Сова, Остап Вишня, Олександр Білаш, Степан Олійник, Терень Масенко, Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Феодосій Гуменюк, Михайло Сагайдак, Петро Гончар, Михайло Селівачов, директор Інституту Українознавства Гарвардського університету Джорж Грабович та багато багато інших.
Після такого Шевченкового вірша я вже боюся уявити, як ті візити позначилися на творчості згаданих достойників.
Вікі ще повідомляє, що в Березані кінорежисером Арнольдом Курдюмом було знято один з перших повнометражних українських фільмів “Джальма”. Знайшов я сюжет тої картини: як і очікувалось – нічого доброго.
Громадянська війна на Кавказі. Поранено українця Миколу Барабаша. Його врятувала, вилікувала і покохала чеченка Джальма. Після війни Микола з Джальмою повернувся в рідне село. Частина селян, підкуркульників, вороже зустріла юну мусульманку, “нехристиянську душу”…
Та годі про сумне. Сучасна Березань загалом мила. За конкурс на кращу будівлю в центрі змагається оце шале…
…і центр зайнятості, збудований на чесно зекономлені на безробітних кошти. Будинок культури, звісно, поза конкурсом.
Наскрізний рух центральними магістралями завбачливо перекритий. Аби транзитний транспорт не вбивав нещасні провінційні дороги.
Будинкові аншлаги намальовані прямо на стіні. Теж економія!
А може економія тут і ні до чого. Та й який з мене в цій справі експерт?
Березань на МЕТА-картах. Проїзд залізницею до ст. Березань. Проїзд на автомобілі від Києва – 67 км (біля години дороги). Неподалік варто подивитись на парк з скульптурами в Яготині.
Я прожила в цьому “пеклі” 23 роки і навіть не уявляла, що моє рідне містечко таке нецікаве й огидне(((
Якось дуже саркастично вийшло, хотілося щоб автор був об”єктивнішим.
Пост скриптум: Велл кам ту зе хел!!!
У автора мабуть в житті щось не склалось,якщо він в місті Березань ну взагалі нічого хорошого не побачив:((( Співчуваю таким людям:(