Чобан-Куле. Пастухи тут — тільки в назві

Пляжі, юрби машин, мільярди палаток й мільйони «Скіфів», парасольок й матраців, а ще більше тіл людських, розкиданих по пляжу… Не жахом й трилером, а відпочинком стало місце Чобан-Куле, неподалік села Морське, Судацької міськради. І всю цю феєричну відпочинкову балагуристику вінчає давно забута башта на мисі Агіра. Чобан-Куле їй назва, що значить «пастуша башта». Появу цієї споруди пов’язують ще з готами й візантійцями.



Відомою башта стала завдяки генуезьким феодалам — братам ді Гуаско, які володіли замком у 1470-х роках. Брати Гуаско (Андреотто, Дімітріо й Теодоро) захопили села Скуті (Привітне) й Тасілі (Громівка), які належали Солдайському (Судацькому) консульству, і встановили тут жорстокі порядки. У Скуті для залякування місцевих жителів брати встановили шибеницю, а на межі своїх володінь — ганебний стовп. Усі наміри консула усмирити самоуправство сімейства Гуаско закінчувалися безрезультатно. Конфлікт припинився сам по собі з турецьким завоюванням цієї місцини у липні 1475 року.

Результативні залишки безкомпромісного укріплення.

Частково досліджений комплекс, що складався із замку й невеликого поселення біля нього з храмом XV століття являє собою рідкісний історико-археологічний матеріал. Так, можна виділити донжон (місце проживання братів Гуаско), оточений зовнішнім периметром стін й баштами, а також дотичним до нього двором, який був захищений масивною кам’яною стіною з глини.

Якщо хочеш — заходь. З фотоапаратом чи без нього.

Будівельні укріплення вміло використовували захисні властивості місцевості, однак фортифікаційні особливості рельєфу явно відходять на другий план при побудові геометрично правильних полігональних стін фортеці. Верхня частина височини, зайнята укріпленнями, горбиста. Одну з висот займає донжон. Друга ж вершина знаходиться на північному заході.

Над урвищем.

Таке небезпечне сусідство з позицій стратегічної доцільності як визначального фактора при розміщень укріплень є зовсім нелогічним. Так само залишається незрозумілим й нефункціональним пристосування південно-західної бійниці, яка могла контролювати лише невеликий простір вздовж куртини. Можливо, це всього лиш не доведена до кінця експланада, яка б могла компенсувати негативні властивості рельєфу.

Стіни пережили всіх. А почервоніли внаслідок фарби й сорому за свій сучасний стан.

Захисні властивості фортеці наглядно демонструють бійниці підніжного бою кутових башт. Вони знаходилися в нижньому ярусі будівлі й були призначені для фланкування простору біля підніжжя куртин. Усі три збережені бійниці однотипні. Їх характерною особливістю є облаштування з напольної частини двох розташованих по вертикалі на одній осі отворів. Бійниці такого типу в фортифікаційних об’єктах Криму — унікальне явище. Ймовірно, якщо провести паралель між барбаканом Судацької фортеці, можна припустити, що це були водостоки, датовані XVII ст.

Бійниця. Зверху — металічне заліззя-турель.

Із західної сторони башти все ще помітними є залишки оборонних стін. Недалеко від башти, за свідченням археологів, розміщувався храм XV ст. Масивні руїни дещо нагадують платформу певної будівлі.

Компактно істуканить башта.

Розвиток артилерії суттєво змінив тактику облоги й штурму укріплень, що, в свою чергу, відобразилося на їх фортифікації. Якщо камнемети в основному збивали зубці й пошкоджували парапет, позбавляючи захисників прикриття й зупиняючи оборону стрілами, то запровадження гармат було націлено на руйнування стін, отвори в яких відкривали прямий доступ до твердині.

Наслідки побоїщ загарбників, плюндраторів і часу.

У свій час Чобан-Куле досліджували вчені, які проводили розкопки. Цікавою була знахідка при розчистці кладки куртини. Між камінням, в ніші, яка утворилася внаслідок вивалу каменю, виявлено компактне скупчення предметів. Тут знайдено п’ять пластин і дев’ять наконечників арбалетних стріл. Наконечники лежали на пластинах без будь-якої певної системи, втулками й головками в різні сторони. Вироби сильно попсувала корозія, на поверхні однієї з пластин відбилися навіть сліди тканини.

Королівство сосен.

Також було виявлено могилу трьох різновікових захоронень. Усі покійники орієнтовані головою на захід. Захоронення сильно потривожені, кістяки зміщені, деякі кістки перевернуті, частково відсутні кістки ніг. Виявлено останки жінки й двох чоловіків. Цікава робота в археологів, що не кажіть :)
Також виявлено сліди підземного ходу, який вів до підніжжя мису. На жаль, він був підірваний в середині ХХ століття.

Мури претензійно дивляться на таке постійне море.

У VIII-IX столітті біля Чобан-Куле знаходився великий гончарний центр, про що свідчать залишки гончарних печей та завали кераміки. Гончарі виробляли кераміку, яка мала великий успіх не тільки в межах Капсіхора й Касілі, але й за межами цілої Таврики. За одними даними тут було близько 15 печей, за іншими — 20. Тому справжня кількість залишається загадкою. Сучасний стан печей досить поганий: мало того, що вони напівзруйновані (та чого гріха таїти — практично повністю), ще й бур’яном позаростали.

Винний погребець ХХ ст.

Функціонально зараз виконує роль зборища графiтi, смітника й туалету.

Мабуть, невірно думати, що туристів тут не буває. Башта просто кишить охочими, їх масу складають відпочиваючі під замоковим мисом. Ними якраз і протоптані стежини, кримські стежини до чарівного світу минувшини.


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.