Тут був Я Мандри з фотоапаратом. Україною і світом

Невеличке село на півдні Житомирщини де нині мешкає біля тисячі жителів, до 1936-го року звалася Хлаїмгородок. Не можу стверджувати напевне, але здається, що в історії поселення не залишило особливих слідів. Сюди, як і, певно, сто чи більше років тому, веде брукований шлях.

Але дорогу цю, важкувату для автомобіля, варто здолати. Бо шлях веде до костелу Святої Клари, який невтомний templar_ua справедливо називає найкращим на Житомирщині.

Храм, котрий і нині обслуговують католики-кармеліти споруджено коштом А. Жмигродського у 1913-му році. Хоч насправді той лише виконував останню волю місцевого шляхтича Євстахія Івановського.

Ревний католик, публіцист, мемуарист Івановський народився тут же, в Хлаїмгородку. Від родинної садиби до наших днів вціліло кількадесят метрів підмурівку і симпатична цегляна сторожка, вельми схожа на палац у сусідньому Червоному, про який я ще розкажу. (Це, до речі, її вікно ретельно заклеєно нотами “Інтернаціоналу”.)

Батько Євстахія був маршалком Житомирського повіту, мати Клара – донька депутата польського сейму. Юнак навчався у знаменитому Кременецькому ліцеї. Поступово все глибше він цікавиться історією, а в 1850-х роках вважається вже серйозним літератором.

Більшість часу Івановський проживає у рідному селі. Допомагає місцевим селянам, будучи католиком бере участь в облаштуванні православного приходу.

В одному з публіцистичних творів Іванківського описується польські заворушення в Бердичеві. Як свого часу Річ Посполита не надто прихильно ставилася до православних, Росія в ті роки гнобить католиків.

Обурені закриттям місцевого костелу кармелітів парафіяни намагалися перешкодити поліції. Певно те, що збудований за його волею костел Святої Клари є кармелітським стало своєрідною відповіддю владі від патріотично налаштованого історика.

Євстахій Івановський помер в 1903-му році. Біля храму, названого на честь його матері, стоїть меморіальний знак з іменами Євстахія та Клари. Могили їх не вціліли.

Казковий костел з баштою, контрфорсами, кованими дверима нагадує скоріше готичний замок.

Якби не костел – Городківка могла б зацікавити хіба поціновувачів усамітнення. На річці Гуйві, яка служила колись за кордон між Київщиною і Волинню, пустими вікнами дивиться на запруду не дуже старий млин.

Хіба що в’їзний знак натякає на щось особливе.

І не обманює.

Городківка на МЕТА-картах. Проїзд залізницею до ст. Бровки. Проїзд на автомобілі від Києва – 215 км (біля 3 годин дороги), від Житомира – 50 км. Неподалік варто подивитись на палаци в Червоному та Андрушівці, принади Бердичева.

Переглянути більшу мапу

Читайте також:

• Реймс. Собор непаризької Богоматері (1)
• Архітектурні шедеври Меретина в Годовиці і Наварії (0)
• Міні-путівник по Океанії. Фіджі, Тонга, Вануату (0)
• Копенгаген. Часть 1 – Борги (2)
• Кременець (0)
• Сутківці й філософський камінь (0)
• Монако. Частина перша (0)
• Пороги Меконга і чотири тисячі островів (0)
• В узких улочках Риги… (1)
• Устечко біля устя (0)