Таїланд: Канчанабурі та студія Проммітр, Бангкок, дорога на Чіангмай

Канчанабурі та студія Проммітр

Канчанабурі невідоме українцям, але на Заході цю географічну назву знають дуже добре. Через це місто пролягала так звана “залізниця смерті”, яку у 1942-43 роках збудували між Таїландом та Бірмою японці. Вони мряли прорватися до Індії, але так і загрузли у Бірмі. На будівництво залізниці японці мобілізували місцеве населення та військовополонених – британців, австралійців, голландців, американців. Залізницю, яку збудували ціною життів 100 000 азіатів та п’яти тисяч полонених, вже у 1944 році розбомбили союзники. Зараз діє лише невелика частина залізниці на території Таїланду. Дивлячись на цей ландшафт, можна відчути, наскільки нелегко йшло будівництво.

А до Канчанбурі на цвинтар досі приїжджають родичі померлих на будівництві від недоїдання, знущань та малярії полонених союзників.

Недалеко від міста можна зазирнути до давнішої історії. Кіностудія Проммітр збудувала тут ціле середньовічне місто, де відбувалися зйомки історичної трилогії “Король Наресуан” (незабаром має вийти третя частина). На порівняно невеликій території тут можна побачити палаци королів Сіаму, Бірми та Камбоджі, тайське селище, гавань Аюттаї та багато іншого. Все це, звісно, бутафорне, але буйвол справжній!

Ще один цікавий пункт програми – відвідини збройного складу. Лати та зброю можна навіть приміряти)

Бангкок

8-мільйонна столиця Таїланду буквально навалюється на вас, щойно ви виїжджаєте з аеропорту. Серед моря малоповерхової забудови де-не-де стирчать вежі хмарочосів. Своєю протяжністю й розлеглістю Бангкок мені одразу нагадав Лос-Анджелес (до речі, з довгої повної тайської назви Бангкока випливає, що це теж “місто ангелів”! а трафік, між іншим, у тайській столиці не кращий за лос-анджелеський!). Бангкок має море історичних пам’яток та цікавинок, але, думаю, я вже вас втомив храмами та ступами. Тому цього разу зверну більше уваги на інше. Наприклад, на їжу!

Тайська кухня відома у цілому світі, і навіть у Києві ви можете скуштувати пад-таї (найвідоміша у західному світі тайська страва – ароматна смажена суміш локшини, м’яса та овочів) – ясна річ, за немалі гроші. У Бангкоку (та й майже будь-де у Таїланді) можна перекусити за копійки буквально на кожному кроці. І “вулична їжа” там не обмежується снеками – на таких мобільних кухнях вам швиденько зготують і перше, і друге, і кумпот. Тайці не дотримуються консервативного розпорядку “сніданок-обід-вечеря” й можуть перекусювати хоч 6 разів на день. За долар можна з’їсти добрячу миску пад-таї.

Річковий транспорт! Те, про що мріють кияни, давно реалізовано у Бангкоку – річкою Чаопрая через усе місто проходять кілька маршрутів річкових трамваїв. Поїздка звичайною лінією коштує від 9 бат (близько 2 гривень), експрес – дорожче. Зважаючи на трафік, це дуже популярний вид транспорту. Ще у місті є одна лінія метро та дві лінії скайтрейну (футуристичне на вигляд надземне метро), але їх для мегаполісу явно не вистачає. Більша частина міста залежна від автобусів, таксі (до речі, дуже дешевих) та тук-туків (моторикш).

Утім, річковий трамвайчик – це фактично також екскурсійний маршрут, адже на берегах Чаопраї можна побачити найгарніші пам’ятки міста. Це – Wat Arun.

Та особливо гарно вони виглядають вночі (коли не так помітний бруд у воді)!

Що ж, якщо вже мова про достовиди, то найгарніше видовище у Банкоку – це, звісно, Гранд-палац. Від цих візуальних розкошів просто паморочиться в голові!

Цікаво, що у буддійській традиції почесний обов’язок підтримки сакральних споруд покладено на демонів…

І якщо ви вже будете у районі Гранд-палацу, то зазирніть до храмового комплексу Wat Pho, де розлігся величезний Будда (здається, метрів 70 чи й більше).

Дорога на Чіангмай

Оскільки у Таїланді ми довго не засиджувалися на одному місці, то довелося скористатися усіма можливими видами транспорту. Найдешевше мандрувати автобусами, але якщо є можливість, то радимо мікроавтобуси. Вони комфортні, швидкі й ненабагато дорожчі. Наприклад, автобус з Хуахіна до Бангкока коштує 39 гривень й йде 3,5 години, а мікроавтобус – 48 гривень, але йде на годину менше. Потяги, якщо брати не третій клас, значно дорожчі. За тим самим маршрутом дизель-експрес Бангкок-Хуахін йде понад три години, але квиток другого класу коштує вже 92 гривні. На довгі відстані найкраще літати бюджетними авіалініями. Якщо бронювати зазлдалегідь, то переліт Чіангмай-Бангкок обійдеться лише у 245 гривень. Але до того Чіангмая з Бангкока треба ще було добратися! Ми обрали нічний потяг (нижня полиця у спальному вагоні другого класу коштує 204 гривні). На вокзалі Хуалампон побачили купу фарангів, які чекали на свої потяги. Чомусь вони робили це на підлозі, тож нам не залишалося нічого іншого, як до них приєднатися :)

До речі, як кажуть, цей вокзал – копія паризького д’Орсе, який перетворили на музей імпресіоністів. У нашому вагоні більша частина пасажирів – це теж були іноземці. Зсередини він виглядав незвично: полиці з обох боків тут розташовані паралельно стінкам й відділяються фіранками від проходу. Ще здивувало те, що вечерю можна було замовити на місце (за окрему плату), та те, що провідниця сама розкладала полицю та стелила постіль (а це вже безплатно :) .

Чіангмай колись був другим за населенням містом країни і досі залишається значним культурним центром. Тут потужні університети, 300 храмів та рештки мурів понад каналами…

Ми ж просто тішилися горами за вікном…

Взято тут.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.