Таїланд: Аюттая, Банг Па-Ін, Дамноен Садуак

Аюттая

Передусім хочу попередити, що назву цього міста англійською транслітерують як Ayutthaya, Ayudhya або Ayuthia (по-тайськи ж звучить як “Аютія”). Справа в тому, що в Таїланді використовують щонайменше 5 систем транслітерації з південноіндійського алфавіту палі, який використовують тайці, на латинку (майже як у нас з українською :) . І при цьому жодна з них не забезпечує нормального відтворення тайської вимови!

Аюттая є свідченням величезного впливу індійської культури на тайців, адже навіть її назва запозичена у північноіндійської Айодх’ї (Ayodhya). Місто було столицею тайського королівства з 1350 по 1767 рік, коли його вщент зруйнували бірманці – історичні вороги тайців (до речі, теж віддані буддисти). За оцінками істориків, на 1700 рік в Аюттаї жило до мільйона людей, тобто це було одне з найбільших міст світу. Зараз же воно є практично історичним парком, де руїни храмів та палаців перемежовуються з житловими кварталами. Одним з його символів є голова Будди, яка обросла корінням дерева під напівзруйнованим муром.

Кілька храмів було відновлено, зокрема Wat Mongkol Bophit. Згодом ми настільки втомимося від буддійських храмів, що практично не звертатимемо на них уваги (навіть у багатьох селах є дость великі споруди, а у містах їх можуть бути сотні). Але поки що нам цікаво…

Переважно ж залишається тільки уявляти, яким це місто було 300 років тому…

До речі, ще про впливи. Ось такі огіркоподібні ступи – це явна ознака кхмерської сакральної архітектури. Кхмери (камбоджійці) у свій час теж справили значний вплив на тайців, й Ангкорське королівство контролювало значну частину сучасного Таїланду, але згодом їхня державність занепала, і тепер уже тайці вважають камбоджійців “молодшими братами”.

Тайці належать до тхеравадійської школи буддизму. Її відрізняє раціоналістичність та простота ритуалу. На відміну від послідовників махаяни, тхеравадисти не намагаються врятувати цілий світ, а просто прагнуть досягнути нірвани. Але це в теорії – на практиці тайці обмежуються поліпшенням карми для кращої реінкарнації. Як наслідок, багато де ми зустрічали справжнє поклоніння Будді та його обдаровування (жовті плями на руці та обличчі Будди – це пожертвувані клаптики сусального золота, які в перспективі мають перетворити його на золотого).

А ось так виглядає буддійський монастир у місті. Трохи схоже на мотель, чи не так?)

Банг Па-Ін

Літню резиденцію Банг Па-Ін відновив (а точніше – збудував наново) недалеко від Аюттаї король-вестернізатор Рама V, який правив Сіамом з 1868 по 1910 рік. Саме йому вдалося відстояти незалежність країни в той час, як сусідів колонізували європейці: Бірму та малайські султанати британці, а Камбоджу та Лаос – французи (останні дві країни були під контролейм тайців, тож їх втрата була досить болючою). Звісно ж, щоб стати рівними Заходу, тайцям довелося уподібнюватися європейцям. Тому Банг Па-Ін став місцевим Версалем, де химерно сплелися Схід та Захід.

Китайські впливи тут, до речі, не поступаються європейським.

У цьому, вже єропейському палаці був тронний зал. Цікаво, що деякі тайці, входячи до нього, падали ниць просто перед порожнім троном. Для нас це було дуже дивно! Усі королі династії Чакрі не даремно звалися Рамами, адже королів у Сіамі вважали (і вважають) реінкарнаціями Рами, а отже напівбожествами.

До речі, у Банг Па-Ін ми бачили лише одну родину фарангів (так тайці звуть іноземців). Натомість серед відвідувачів було дуже багато школярів! Шкільні екскурсії ми ще не раз бачили по всій країні, а з кількома класами навіть спілкувалися й робили колективні фото. Взагалі, дітей, які просто вештаються вулицями, у Таїланді побачиш нечасто, – про дозвілля малечі тут дбають. Увечері у містах можна побачити як дітлахи просто неба під наглядом дорослих малюють, танцюють або грають у якісь ігри.

Дамноен Садуак

Індустріалізація та стрімкий розвиток країни у 1970-1980 роках мали побічний ефект у тому, що колись досконала річкова транспортна система Таїланду втратила свій сенс й поступово занепала. Замість каналів (які колись були основними транспортними артеріями Бангкока) проклали дороги, а отже, річкові ринки відійшли у минуле. Але завдяки туристам зберігся принаймні один плавучий ринок – Дамноен Садуак (за 100 з гаком кілометрів від столиці).

Купувати речі можна як з яток на суходолі, так і з човнів, причому перебуваючи як нагорі, так і на воді (але для цього доведеться винайняти човен). Крім туристів каналами залюбки тусуються і тайці – для них це теж вже екзотика. Наскільки я зрозумів, ринок переважно “тримають” китайці – традиційний бізнес-клас Південно-Східної Азії. У Таїланді, щоправда, їх досить примусово асимілювали, тож китайської місцеві “сіно-таї” вже не знають. Ось типовий китайський торговий дім “два в одному” – хата й кабінет. (Зверніть увагу на портрети королівської родини – їх у Таїланді ви побачите на кожному кроці!)

Один з човнів – торгівця фруктами. Усі назви знаєте?)

А це – кокосова плантація, що прилягає впритул до ринку. Між деревами прокладені іригаційні канали. До речі, кокос був важливим для тайців ще й тому, що з його квіток виготовляли солодкий сироп, який заміняв їм цукор.

Далі буде. Взято тут, тут і тут.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.