Кременець

Проїжджав часто, а зупинитись довелось тільки зараз. Кременець нагадує шашлик: на шомпур головної вулиці нанизана історична смакота.

Пам’ятки розбавлені совбудом і гіпсовими визволителями.

Бічні вулички лізуть догори. Ну і над всім цим тяжіє замок на горі.

В Кременці надзвичайно шанують героїв. В скверику стоїть пам’ятник відомому кременецькому письменнику Максиму Горькому. Щоправда інтуіція підказує, що постамент давніший за монумент.

Поважають і сучасних героїв (інші погляди на Цушка, наприклад, у Збаражі).

Про героїів війни згадують як можуть.

Урни з прахом при близькому вивченні виявились імітацією фугасів. Ну або я не зрозумів.

Гармонійні балкони в Кременці виконують суто естетичну функцію.

Камінні сходи і парапети колегіума неголені від трави.

І це їм дуже личить.

Солдат з кулеметом мовчки дивиться на Миколаївську церкву.

Хоча є в Кременці такі будівлі, на які і я би був готовий дивитись не відриваючись.

Добре, що кременчане навчились дбайливо ставитись до пам’яток різних епох.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.