Кременець
Проїжджав часто, а зупинитись довелось тільки зараз. Кременець нагадує шашлик: на шомпур головної вулиці нанизана історична смакота.
Пам’ятки розбавлені совбудом і гіпсовими визволителями.
Бічні вулички лізуть догори. Ну і над всім цим тяжіє замок на горі.
В Кременці надзвичайно шанують героїв. В скверику стоїть пам’ятник відомому кременецькому письменнику Максиму Горькому. Щоправда інтуіція підказує, що постамент давніший за монумент.
Поважають і сучасних героїв (інші погляди на Цушка, наприклад, у Збаражі).
Про героїів війни згадують як можуть.
Урни з прахом при близькому вивченні виявились імітацією фугасів. Ну або я не зрозумів.
Гармонійні балкони в Кременці виконують суто естетичну функцію.
Камінні сходи і парапети колегіума неголені від трави.
І це їм дуже личить.
Солдат з кулеметом мовчки дивиться на Миколаївську церкву.
Хоча є в Кременці такі будівлі, на які і я би був готовий дивитись не відриваючись.
Добре, що кременчане навчились дбайливо ставитись до пам’яток різних епох.
Коментарі