Запоріжжя
Давно збирався поїхати до цього міста і от нарешті рішився. Якщо не рахувати безпересадочних вагонів і додаткових поїздів, то з Вінниці до Запоріжжя їздить тільки один 86-й поїзд – Львів-Сімферополь. Щоб не робити проблеми з покупкою квитків до Запоріжжя я лишаю в спокої 86-й поїзд і купую квитки на екстремально-цікавий 323-й поїзд Львів-Запоріжжя, який не їде через Вінницю, а проїжджає через Жмеринку, що аж ніяк не створює для мене проблеми.
 |
| Жмеринка |
Приїхавши з Вінниці до Жмеринки третьокласним експресом, походив по вокзалу, роздивився що є нового. З нового виявилося тільки те, що в зал чекання почали пускати або за гроші або за квиток на поїзд. Зал чекання і каси знаходяться в одному приміщенні і винахідливе начальство залізниці відділило зал чекання від кас якимось залізним забором примотаним мотузками до стіни.
Близько десятої вечора мій 323-й поїзд з невеликим запізненням прибуває до перону. Виявилося, що я буду їхати в одному вагоні з цілою купою радісних дємбелів, які їдуть додому. Але так як вагон був купейний і в моєму купе виявився тільки один дємбель і всі вони, зібравшись, посунули гуляти кудись далі, то дємбельскі радісні крики було чути в якомусь іншому купе. Як вияснилося пізніше дємбелі були не тільки в моєму вагоні, ними було нашпиговано кілька вагонів і мені ще й досить сильно повезло. Гуляки з нашого вагону виявилися спокійними і просто волали дємбельських пісень і під ранок полягали спати.
323-й поїзд їде цікавим маршрутом по якому, не враховуючи безпересадочних вагонів, їде тільки чотири поїзда. Виїхавши з Жмеринки поїзд рухається в Одеському напрямку до Вапнярки. У Вапнярці, змінивши охайний електровоз ВЛ-40 на дизель 2ТЭ10, поїзд проривається через всякі кущі і хащі Вінницької області зі швидкістю приблизно 30 км/год. Через Зятківці і Христинівку під ранок доїжджаємо до вузлової станції імені Тараса Шевченка, де замість дизеля до составу чіпляють електровоз, під час моєї поїздки це був ВЛ-80, який звичайно використовується для вантажних перевезень. Наступна технічна зупинка вже в Дніпропетровській області на станції П’ятихатки-стикова – чергова заміна локомотива. Змінюємо ВЛ-80 на раритетний ЧС2, який і тягнув нас до самого Запоріжжя.
 |
| Кривий ріг |
Червоні краєвиди за вікном нагадують про те, що поїзд під’їжджає до Кривого Рогу. Зупинка тут приблизно 40 хвилин. Можна спокійно вийти на перон і походити по вокзальній площі.
 |
| Кривий ріг |
Рухаючись на південь проїжджаємо через Апостолове. Далі повертаємо на схід і їдемо по берегу Каховського водосховища через Нікополь і Марганець. Перед Марганцем залізна дорога проходить близько від Каховського водосховища на іншому березі якого добре видно місто Енергодар і 6 енергоблоків Запорізької АЕС – найбільшої атомної електростанції в Європі.
 |
| Запорізька АЕС |
Через пару годин, під’їхавши до Запоріжжя, поїзд ще хвилин 40 їде по самому місту, аж поки не зупиниться на залитій променями вечірнього сонця станції Запоріжжя-1.
 |
| Запоріжжя-1 |
Запоріжжя – майже мегаполіс. За офіційною статистикою народу тут проживає близько 790 000. Хоча насправді мабуть трошки більше. Враховуючи таку значну кількість населення в мене ні разу не виникало того відчуття, яке виникає в мене кожного разу коли я приїжджаю в Київ – коли народ як черв’яки переповзають один через одного, кудись всі одночасно пруть і з якомога більшою швидкістю.
 |
| Класична панорама Запоріжжя |
Міські забудови досить серйозно розріджуються лініями електропередач, які тут є скрізь. Де б ви не були в місті з будь якої точки можна побачити дроти, які висять якщо не над головою, то трохи в стороні. Як на мене, то саме ці лінії електропередач і створюють в Запоріжжі вільний простір, якого так не хватає в інших містах.
Але всі ці проводи висять тут не просто так. Запоріжжя один з найбільших в Україні як постачальників так і споживачів електроенергії.
Найбільш епохальною подією в історії міста стало будівництво ДніпроГЕС. В 1920 році була створена комісія ГОЭЛРО (Государственная комиссия по электрификации России), згідно плану якої за 10-15 наступних років вся або майже вся Росія повинна бути електрифікована. ДніпроГЕС стала найважливішим об’єктом цього плану електрифікації. Керуючись Ленінським лозунгом – “Коммунизм есть советская власть плюс электрификация всей страны” – гідроелектростанція була споруджена за 5 років.
 |
| Днепрогэс имени В.И. Ленина |
Під час спорудження ГЕС на Дніпрі були затоплені такі історичні каменюки як пороги. Але після цього Дніпро став доступний судноплавству і разом з цим вирішилася проблема подачі води в засушливі регіони.
 |
| Гідроелектростанція |
Крім економічної вигоди від електростанції, ДніпроГЕС дамбою з’єднує два береги Дніпра, що дає велику зручність у пересуванні містом. Рядом біля ГЕС, на лівому березі, стоїть пам’ятник вождю пролетаріату – Леніну. Ленін має висоту 20 метрів і показує рукою в сторону гідроелектростанції.
 |
| Комунізм – це є радянська влада плюс електрифікація всієї країни |
З цього місця починається основний проспект, який проходить через все місто і, як не важко здогадатись, називається проспектом Леніна.
 |
| Проспект Леніна |
Продовжуючи тему радянської влади рухаємось далі проспектом Леніна, де в іншому кінці міста знаходимо черговий історичний об’єкт минулої епохи.
 |
| У власти орлиной орлят миллионы и нами гордится страна |
 |
| У власти орлиной орлят миллионы и нами гордится страна |
Проспект Леніна перетинається з проспектом Металургів. На перехресті цих двох вулиць стоїть досить інформативна стелла, яка дає можливість отримати побільше інформації про промисловість міста Запоріжжя. З усіх боків стелла обліплена кусками металу чи якогось матеріалу, який виробляється чи використовується в процесі роботи промисловими підприємствами міста. Поміж шматків металу також зустрічаються логотипи заводів і підприємств. В народі ж ця стелла називається зовсім по іншому. Так як на цьому місці колись були туалети загального користування, то і назва до стелли приклеїлась досить природна – Памятник погибшим туалетам.
 |
| Перехрестя проспекту Леніна і проспекту Металургів |
Взагалі на тему промисловості Запоріжжя можна було б написати нічогенький трактат в кількох томах, але поки що обмежимось самими козирними заводами. Так як я мав можливість жити в Заводському районі міста (Павло-Кічкас), то відчув на собі весь дух і всю потужність промисловості Запоріжжя.
 |
| Запорізькі пейзажі |
Для місцевих жителів клубки диму і пари в небі звичайне явище. Крім того вважається нормальним вийти на балкон, вдивитись в прокурене небо і радісно зацінити, що сьогодні вітер погнав димок на центр, значить сьогодні жируємо!
 |
| Запоріжкокс |
Вулиця Діагональна. По своїй структурі звичайна міська вулиця – дорога, трамваї, маршрутки. Але вийшовши з трамваю, якось трошки незвично стає. Незвичність виявляється в тому, що навколо зовсім немає людей. Суто промислова місцевість. З правого боку вулиці Запоріжкокс, пройшовши кілька сотень метрів вперед зліва видніються цехи заводу феросплавів. Лише хвилин через 20 вдалося побачити замурзаного дядька в касці, який перебіг через дорогу з території заводу Запоріжкокс на територію заводу Ферросплавів. Мабуть шпіон якийсь.
 |
| Завод Ферросплавов |
Ціла купа підприємств лишає після себе серйозну кількість відходів, які систематично вивозяться і складаються на одну купу. Частково ці відходи використовуються для будівництва, але все одно розміри купи грандіозні. Ця купа в народі зветься Чорною Горою. Старожили розповідають, що вони цю гору пам’ятають ще з свого дитинства.
 |
| Чорна Гора |
До речі, з висоти пташиного польоту, або просто чотирнадцятого поверху все це промислове хазяйство виглядає досить вражаюче.
 |
| Краєвид |
Запорізький автомобілебудівний завод. Знаходиться в іншій стороні Запоріжжя, його корпусами забудована досить серйозна територія міста.
 |
| Запорізький автомобілебудівний завод |
Запорізька автомобільна промисловість працює і досить продуктивно, підтвердженням цьому є тягачі, які постійно ганяють по місту і возять всілякі авто.
 |
| Продукція автомобілебудівного заводу |
Запоріжжя це не тільки смердючі заводи і сучасна архітектура. Тут можна знайти старі і досить цікаві архітектурні споруди.
 |
| Колишній будинок якогось купця |
 |
| Колись це був постоялий двір |
Паралельно з архітектурою і промисловістю Запоріжжя має і природний заповідник – всім відомий острів Хортиця, назва якого в декого асоціюється з одноіменним алкогольним напоєм. До речі підприємство по виробництву горілки Хортиця ніякого відношення до заповідника Хортиця не має і ніякої труби, яка подає кришталево чисту джерельну воду для виготовлення горіляки не існує, що б не говорили рекламні ролики в телевізорі.
Острів Хортиця найбільший острів на Дніпрі. Його довжина 12,5 км, ширина в найширшому місці – 2,5 км. Хортиця – національний заповідник і охороняється державою. До острова збудовано три моста. По двох з них крім автомобілів їздить і поїзд. Один з мостів за офіційною версією знаходиться в не дуже доброму стані і не дуже підходить для того, щоб по ньому ганяли автомобілі. Найбільш заворожуючи виглядає двох’ярусний міст Преображенського. По верхноьму ярусу їздить поїзд, а знизу дорога для машин.
 |
| Міст Преображенського |
Найбільш цікаві події з історії Хортиці, пов’язані з козаками котрі жили тут, варили куліш і відбивалися від всіляких татар. На сучасній Хортиці є музей історії запорозького козацтва.
 |
| Імовірне місце загибелі Київського князя Святослава Ігоровича в 972 р. |
Блукаючи по Хортиці, серед всяких прикольних природних кам’яних ущелин і серед розмаїття флори не обійшлося без класичних для Запоріжжя дротів. Через весь острів проходить потужна високовольтна лінія.
Ще один цікавий об’єкт, котрий є в Запоріжжі – це старезний дуб, який по попередніх прикидах росте тут вже приблизно 600-700 років.
 |
| Дуб |
Дуб справжній дідуган. Старичка навіть закріпили на спеціально встановлених для нього мачтах, щоб підтримати старезне дерево.
 |
| Вік дерева приблизно 600-700 років |
Так як дереву вже не одна сотня років то можна тільки здогадуватись, які тільки чирваки і жуки його не гризли. За кілька віків життя з живих гілок нажаль лишилась тільки одна.
 |
| Діаметр стовбура |
До речі, часто пошук цікавих місць в Запоріжжі, та й напевно в будь якому іншому місті епохи радянської влади, відбувається наступним чином – достатньо знайти якийсь завод, а біля нього, для забезпечення фізичних і моральних потреб населення, обов’язково буде притулений якийсь клюб з цікавою архітектурою ну і, ясний перець, стадіон.
 |
| Архітектура періоду розквіту радянської влади |
Враховуючи те, що з п’яти днів які я був в Запоріжжі три дня лив дощ, а решту часу він то капав, то не капав, то я просто по геройському, практично по Стаханівському об’їздив самі козирні закутки міста.
Назад до Вінниці їхав тим же самим 324-м поїздом. Поїзд не самий швидкий, але за 21 годину руху дозволяє нормально виспатись 
 |
| Ранок в Жмеринці |
Коментарі