Нова Чортория: ластівчине гніздо
На відміну від Чорткова, який нібито до чорта не має жодного стосунку, тут без нечистого не обійшлося. Чорторий – то вир, коловорот, крутіж. Ніби сам диявол затягує під воду: відомо ж, що саме в тихому болоті чорти водяться.
Чортория село давнє, відоме ще з XV століття. Тепер воно зветься Старою Чорториєю. А його новозбудований присілок – Новою. В цих краях билися загони Максима Кривоноса, тут вирушали у свій зимовий похід війська УНР.
Дві Чорториї розділяє широка долина Случа із заболоченими ставами. Тут височіє чи не найбільший на свій час паровий млин.
Багатоповерховий велетень виробляв, як пише Блека, до 500 000 пудів пшеничної муки різних сортів.
Причому діє і по сей день. Хоч припускаю, що не зовсім як млин, бо ніякого гуркоту, який мав би все ж бути, не чути. На табличці вказано, що це Новочорторийський млинзавод. Будівля вся обліплена ластівчиними гніздами, деякі з яких, припускаю, є ровесниками млина.
Та головною пам’яткою Нової Чорториї є палац польських шляхтичів Прушинських (їм, до речі, належали нещасні Поморяни).
Бароковий палац постав тут в першій половині XIX ст. З того часу будівлю кілька разів перебудовували. Зокрема і за нових власників, Оржевських. Добре видно, що другий поверх на крилах садиби добудовано пізніше.
До наших днів вцілілі й окремі інтер’єри. Зараз тут розміщується Новочорторийський аграрний технікум. Не найкращий, але все ж справжній господар для пам’ятки архітектури. Це точно краще за безгосподарність.
До наших днів дожила й оригінальна брама палацу та прибрамний будиночок.
Садиба стоїть посеред чималого парку.
Колись він мав площу понад 70 гектарів. Близько 50 порід дерев оточують великі галявини й алеї.
На території парку вціліла церква, побудована на початку XX ст. Вона стала усипальнею генерала Петра Оржевського. На жаль, в повоєнні роки храм було варварські понищено. В наші дні триває його не надто активна реконструкція.
У сусідній Старій Чорториї вцілів інший, значно більший за розмірами храм. Не так давно до вікової споруди було добудовано дзвіницю.
Загалом на відміну від сотень інших місць, Чорторийські пам’ятки не справляють враження занедбаності. Та й самі села виглядають якщо не багато, то принаймні як звичайні українські села, а не Богом забуті діри на мапі.
Проте ніяких ознак конвертації цього туристичного потенціалу в щось конкретне не помітно. В дусі загальної відповідальності української влади за сказане і зроблене доречно навести слова тодішньої голови Житомирської облради Ірини Синявської.
Наталія та Петро Оржевські були відомі, насамперед, своїм меценатством. На їхній кошт були збудовані школа та лікарня для селян, а сама графиня працювала декілька годин на день, як сестра милосердя. Я впевнена, що це гарний приклад для наслідування заможним людям.
В свою чергу, обласна рада візьме на себе зобов’язання розвитку цього куточку як культового для туристів.
Угу.
Нова Чортория на МЕТА-картах. Проїзд залізницею до ст. Печанівка. Проїзд на автомобілі від Києва – 260 км (біля 3 годин дороги), від Хмельницького – 115 км, Житомира – 85 км. Неподалік варто подивитись на палац і парк у Турчинівці, Чуднів, Житомир, палац Терещенків в Денишах і Тригірський монастир.
Коментарі