Луганщина: копанки і шахти

Видобуток вугілля шляхом примітивного копання ям людству відомий від геть сивих глибин віків. Задовго до промислового видобутку вугілля рубали і на Луганщині. Тут цілі вугільні пласти виходять на поверхню, тож ні особливого обладнання, ні спеціальних навичок не потрібно.

копанка

Навіть з появою шахт копання вугілля не припинялося. Хоч вже тоді такий промисел було поставлено поза законом. Лише у радянський час нелегальний видобуток не був масовим. Гірнича стратегія країни Рад, виявляється, передбачала першочергове копання від кількасотметрів і глибше. А у випадку війни до розробки поверхневих шарів мали стати жінки і діти – їм це буде під силу.

копанка

По-справжньому бурхливе нелегальне копання розпочалося в перебудову. Попри загрози з боку правоохоронців нелегальний видобуток став надзвичайно масштабним. В ці ж час масово зупинялися легальні шахти, тим самим поповнюючи лави підпільних шахтарів.

копанка

Кількість копанок росла неймовірними темпами. Організовано захоплювались землі, і все це кришувалось вугільною мафією. Копали переважно уночі. При цьому бригади могли часто змінювати точку дислокації, працюючи на манер піратів. Само собою, що про безпеку і норми тут говорити не доводилось.

копанка

Згодом за загальною змовою копальників і їх покровителів, бізнес розгорнувся до таких масштабів, що став реальною загрозою для економіки. Про екологію і соціальні аспекти я мовчу.

Когда люди начали добывать уголь самостоятельно, то очень мудрые руководители в областях – и в Донецкой, и в Луганской – увидели, что на этом тоже можно заработать. И стали организованно засылать коммерсантов-мошенников, которых они крышевали. Коммерсанты, в свою очередь, начали поставлять туда технику: автомобили для подвозки, экскаваторы, компрессоры, отбойные молотки, лес для крепления. К тому же поняли, что можно оттянуть еще и дармовую рабочую силу с шахт. При этом открыли массу сбоек в балках, лесах, оврагах, то есть везде, где есть выходы пластов. Таким образом, под крышей местных властей довольно быстро было организовано и запущено теневое производство, приносящее ежедневно его организаторам миллионные прибыли, описував еволюцію сучасних копанок один з фахівців.

копанка

Технологія роботи приблизно така. Видовбується нора, розміром аби людина могла повзти накарачках. Робітник довбає, навантажує підходящу тару (я бачив стару ванну), яку на мотузочці рейками чи ще якось витягають на поверхню. Місцями це дуже нагадує фільм “Кін-Дза-Дза”.

копанка

Десь в середині 2000-х копанкам спершу оголосили малорезультативну війну. А потім вирішили легалізувати і задушити в обіймах перевіряючих структур. На цих фото – робота копанок, які працюють офіційно.

копанка

Працюють в норах бригади чоловік по 30-50. Переважно віком від 40 і старше – це пенсіонери, котрим вже немає чого втрачати. Зате заробітки ніби дещо кращі: якщо на звичайній шахті за 8 годин робочого дня зарплата нехай кілька тисяч грн., то на копанках робочий день по суті ненормований. Скільки накопав – стільки твоє.

копанка

Є й молоді люди. Одного я злапав: “Чи влаштовує робота?” Та влаштовує, каже, все нормально. В їх районі всі великі шахти давно закриті, роботи немає”. Я запитую: “А твої друзі де працюють?” Відповідає: “Та по-різному. Хтось на приватника, меблі робити. Я й сам пробував, але там подряпаєш – з тебе вираховують. А щоб на завод влаштуватись – треба платити. Десь 200 доларів”. “А тут не треба?” – уточнюю я. Хлопець посміхається.

копанка

Попри все, робота в копанках безпечніша за звичайні шахти. Вугілля рубають на глибині метрів в 50, на великій площі. Накопичення й вибухи газу неможливі, максимум загрози – затоплення під час повені. Ну і, звісно, порушення правил якої-ніякої безпеки.

копанка

Це, до речі, терикон. Тобто купа некорисної породи, яку викопали з шахти. Біля копанок, як ви вже зрозуміли, терикони не виростають. Ці штучні гори рясно прикрашають Донбас. Місцеві жителі люблять переказувати байку про те, як японці хотіли вивезти собі ці мегатонни породи, а натомість збудувати тут якісні дороги. Але щось там не зрослось.

Порода в териконах запікається до такого стану, що аби розібрати – треба хіба підривати всю гору. То максимум що роблять – урізають верхівку. Решту частину мертвої землі намагаються засаджувати лісом. Кажуть, що під час буремних 90-х гарним добривом служили тіла безвісти зниклих.

копанка

Був я в звичайній шахті, на жаль – без фотоапарата. Якась норма забороняє фотографувати з причин безпеки. Хоч як я розумію – не всім і не всюди. На відміну від копанки до спуску в шахту довго готуються: повністю аж до спіднього перевдягаються, чіпляють на себе рятувальний балон з киснем, каску з лампочкою- коногонкою.

Перед списком видають металеві номерочки, як в гардеробі. Без них не спускають. Ще один номерок залишається з тобою – без нього не піднімають. Зате завжди знають точно, скільки саме шахтарів під землею. І скільки звідти таки вибралось.

копанка

У самій шахті навіть прохолодно, бо гуляють неслабі вітри. Зате коли повітряні установки замовкають, температура негайно піднімається (на копанках вентиляція, як ви розумієте, природна). Штреки абсолютно пусті – люди внизу, на лаві, працюють. Лякає не тільки пустота підземель, лякає все: погнуті від неймовірного тиску породи кріплення, суцільна темрява, мішки з якимось порошком під стелею, що розхитуються від вітру (шахта Суходольська-Східна, де я був, багата на метан, а порошок якось-там рятує у випадку вибуху). Хто бачив фільм “Чужий” – картинка саме та.

Лава – власне місце, де видобувають вугілля. Ось і шахтарі, що працюють навколо гірничого комбайну. Уявити, як одночасно забезпечити роботу машини, що рубає вугілля з пласту протяжністю понад 200 метрів, й кріпити стелю, котра от-от може обвалитись, неможливо. Але якось це роблять. Шахтарі неохоче коментують, чим вони займаються. “Ось тут аварійний стан крівлі, тож укріплюємо органкою”. Органка – дерев’яні колоди, на копанках стеля укріплюється тільки ними.

копанка

Одна копанка дає на гора 8-10 тонн вугілля за добу, Суходольска-Східна – біля 3000 тонн. В результаті аварії 1992-го року на Суходольскій загинули 63 шахтарі, у 2006-му – вісім. Всього за 2005-й рік на шахтах загинуло 156 чоловік, у 2006-му – 168.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

2 коментарі

  1. Невесела оповідь, рабство 21 століття. Тільки батоги замінили грошима і раби добровільно за них працюють.

  2. Очень полезный материал почерпнула много полезного посоветую друзьям.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.