Барселона. Серія 1. Гауді

Значить, Барселона… Не сказати, щоб не сподобалася… Сподобалася, досить цікаво й колоритно. Але – одне з останніх міст у списку пунктів нашого євротріпу.

Чесно кажучи, чомусь нам здавалося що Гауді (до речі, правильний наголос – на останній склад) там буде значно більше, ледь не півміста. А виявилося – будинків із десять :) Ну, може, трохи більше, але ненабагато.

Цей пост якраз і буде присвячений Барселоні від Антоніо Гауді, котрий, власне, і почав перетворювати її сто років тому із депресивно-пролетарського на успішне, привабливе місто.

Photobucket

Вигадливі, хвилясті обриси будинків + повсюдне застосування різнокольорової мозаїки + іноді художнє кування = рецепт архітектури від Гауді.

Цікаво й файно, але… іноді здається, що чувак аж надто передав куті меду використанням скрізь одного й того самого рецепту, часто повторювався, тож споруди від Гауді виглядають оригінальними хіба що на тлі інших :)

От що сподобалося, то це парк Гуель на пагорбі над Барселоною. Мало того що вхід безплатний, так ще й симпатично, затишно, дуже зелено. Пальми, величезні кактуси, папуги в кронах, усілякі світлі гроти й печери з колонами. Цікаві «пряничні будиночки» від Гауді (який, до речі, із цим парком прогорів, бо насправді хотів тут набудувати будинків на продаж, а вони не користувалися попитом). Відкривається красива панорама міста.

А от знаменита Саграда Фамілія – справа всього життя Гауді, собор, який видно з усіх точок міста, – трохи прикумарила. Фішка в тому, що її (Саграду Фамілію, тобто собор Святого Сімейства), почавши в 1883 році, будують і досі, бо проект був аж надто грандіозним – на 18 веж. А гроші на будівництво беруть тільки від анонімних меценатів. І таке враження, що, як в анекдоті, приємніший «сам процес», тобто собор втратить сенс, коли його добудують :) Тож там постійно потрібні – як зараз – взвод височезних будівельних кранів і гори риштувань.

Головне ж, як нам здалося, що Саграда Фамілія – то «застигла какофонія» (за аналогією «архітектура – застигла музика»). Адже чого там тільки не наліплено! З двох боків – майже рівнозначні входи-фасади, скрізь якісь покручі, каміння й будматеріали то чорне старе, то сіре нове. Один бік – скульптури й лінії класичні, протилежний – уже суцільний гострокутний модернізм-кубізм. Словом, не вразило.

До речі, закінчив каталонець Гауді життя, потрапивши в 1926 році під знаменитий синій трамвай неподалік Сагради Фамілії. А загалом – талановитий був дядько, слів нема. Києву таких дуже не вистачає :)

Це такий голуб сидів біля нас на типово гаудистській мозаїчній лавці в парку Гуель.
Photobucket
Далі, під катом, ідуть численні фотки з підписами.

Ворота з кованим драконом до павільйонів вілли Гуель (не плутати з парком Гуель, це в іншому місці); перші витвори ще молодого Гауді.
Photobucket

Ла Педрера – один із найвідоміших будинків Гауді в Барселоні.
Photobucket

До речі, на отакому туристичному автобусі з відкритим верхом і російськомовним гідом із навушників ми каталися два дні
Photobucket

Каса Батльо – а це точно найвідоміший :) Тут Гауді жив і сам
Photobucket

Ліхтар від Гауді на вулиці Passeig de Gracia, де розташовані Ла Педрера і Каса Батльо
Photobucket

Photobucket

Саграда Фамілія – велика й різноманітна, тож і ракурсів багато :)
Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Для порівняння – різні боки
Більш класичний:
Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

Photobucket

І більш модерновий:
Photobucket

Photobucket

Photobucket

А це змерзла Л. безуспішно намагається підлаштуватися під кращий план :)
Photobucket

Далі – парк Гуель.
“Пряничні будиночки” біля входу (початково – для сторожа й адміністрації)
Photobucket

Photobucket

Біля вікна однієї з хатинок
Photobucket

Навпроти входу: скульптури, що стали сувенірними символами Барселони
Photobucket

Біля мозаїчної фонтана-ящірки – зграї туристів, і всі липнуть сфоткатися просто біля неї. Ужос просто, такий натовп
Photobucket

Photobucket

Інша частина фонтану
Photobucket

Це колони в середземноморському стилі під великим майданчиком, названим “Базарною площею”. Тут, як і в багатьох інших місцях парку, приємно лабають місцеві і немісцеві (навіть китайські) музики
Photobucket

Photobucket

А це – нагорі, власне на площі, яка по боках по всьому периметру (крім входу) обмежена отакими прикольними хвилястими лавками
Photobucket

Photobucket

Photobucket

Це дім, у якому в цьому парку певний час жив сам Гауді. Зараз тут є його музей. І не лише тут:)
Photobucket

Просто парк
Photobucket

Photobucket

Зверніть увагу на імена на кактусах
Photobucket

Photobucket

Photobucket

А ще Гауді (чи його спільник?)) забабахав у парку гірку, спорудив там хрест, назвав це діло з доброго дива “Голгофою” (питається, нафіга воно там?) – і маємо ще одну принаду для туристів
Photobucket

Заробітчанин у костюмі вже знайомої ящірки – напарник для охочих фотографуватися – біля виходу з парку
Photobucket

У наступних постах – про інші аспекти наших вражень від Барселони.
Не подумайте – з’їздити туди варто, тим паче, зовсім просто й дешево, лише з однією пересадкою “Віззейра» в Катовіце :)

Взято тут.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.