Ворзель. Курортна афера
Курортному селищу Ворзель, що на Київщині, трішки більше ніж сто років. Своєю появою воно завдячує… земельній афері, яка може дати фору якому-небудь Губському навіть у наш дні.
Місця тут були доволі глухі, заболочені, через густий ліс навіть пішки пройти було не просто. Тож власники цих земель реалізували ось таку авантюру. Вони (не без хабарів) домоглися, аби залізниця Київ-Ковель, що якраз планувалась, пролягла через урочище Ворзель.
Колія робить чималий гак, але в 1902-му році стає до ладу. Поміщики потирають руки, нарізають землі на 229 ділянок і продають по 900 рублів за штуку. (Це так виходить, що копійок по 12 за квадратний метр. В наші дні метр землі тут коштує доларів 50).
Обколійоване селище сподобалось заможним киянам. Окрім вартості ділянки, покупець повинен був внести додаткову суму на облаштування вулиць, базару, парку, побудову церкви. Першим ворзельцем став комерсант Оршанський. На 1907-й рік мешканців вже біля 300.
Життя тут було не надто облаштованим. Зрештою, все це відомо будь-кому з дачників. У Ворзелі не було ні амбулаторії, ні цвинтаря, а ціни в магазинчиках були надто високі.
Найвизначнішою будівлею Ворзеля вважається дім графині Уварової. Наталя Федорівна походила з родини тих самих казково-багатих Терещенків. У 1910-му році вона виходить заміж за бердичівського дворянина Сергія Уварова. В Києві вони мешкали у палаці на Липках, збудованому за проектом архітектора Павла Голандського. Ну а дачний будинок був саме для жіночих радостей.
Наталя Уварова облаштувала на своїх землях парк. Попри свій статус і чималі статки вона отримала фах акушера. В Києві її коштом було збудовано пологовий будинок. І у Ворзелі графиня ніколи не відмовлялась помогти кому потрібно при пологах.
Після лютневої революції 1917-го року Терещенки і Уварови емігрують до Англії. При цьому вони встигають продати багато чого з своєї нерухомості, на відміну від інших, не настільки завбачливих багатіїв. На довгі роки в графському будинку розміщують школу.
Після важких революційних років Ворзель перетворюється на значний курортно-лікувальний центр Київщини. Створюються санаторії, містечко називають українським Кисловодськом. Місцеві жителі масово здають свої будинки під літні дачі.
Після війни тут діє вже 17 оздоровчих закладів на дві з половиною тисяч ліжок. Кількість здравниць постійно зростала, аж поки потік відпочиваючих раптово не обірвався після Чорнобильської трагедії.
В наші дні Ворзель повертає собі курортну славу. Містечко знову приваблює багатіїв – достатньо глянути на численні багатоповерхові маєтки, набудовані за останні роки. Історія повторюється, як пише сайт Ворзеля, з якого я багато чого вище написаного й натирив.
p.s. Щодо походження назви, то її пов’язують з коренем “вор”, тобто “межа”. Ну а дехто вчуває в назві щось скіфське (“варзіла” – “залізо”).
А грозит ли Ворзелю судьба многих “лакомых кусочкев” в Украине? Не превратится ли он через 5-10 лет в котеджный посёлок состоятельных людей?