Сквира. Місто без церков

В наші дні в цьому районному центрі, що на Київщині, мешкає біля 20 тисяч жителів. Приблизно стільки ж, скільки і сто років тому. Сквира ніколи не переживала власного золотого віку, а отже і депресії від свого нинішнього стану відчувати не повинна б.

Сквира

Романтики вважають, що колись в цих краях селилось кельтське плем’я скірів (сквірів), тобто “володарів”. Інші слово “сквира” тлумачать як “тріщина, розкол”, або ущелина.

Сквира

Першу згадку про Сквиру знаходять в литовських джерелах кінця XI ст. Тоді цими краями володорював половецький хан Тугоркан. Проте першим залізобетонним фактом існування Сквири є грамота князя Володимира Ольгердовича.

Юрий Иванович со Сквиры, отцовщина которого была очень опустошена татарами, просил нас, дабы мы ему это подтвердили и жительство при замке дали: а удел его предков Сквирский, который его предки Тугоркан, Кариман и другие после них на Роси, по Раставице и Камянке, что звано Сквира… по предках со всеми другими местами для жительства: Сквира, Ягнятин, Трилесы, Фастов и другими, имел, как свое держал и жена и потомки их навеки держали.

Сквира

В містечку на кордоні будують земляні вали, а згодом і дерев’яний замок. Біля нього вирувало торжище.

Сквира

Щоправда головні торговельні шляхи оминали Сквиру. Чого не скажеш про татарів, які активно плюндрували ці землі мало не сто років поспіль, аж до кінця XV ст.

Сквира

Сквиру ніколи не вважали особливо ласим шматком. Місто фактично не мало господаря. Лише в 1591-му році Сигізмунд III, а ця територія тоді належала до Речі Посполитої, видає грамоту на володіння князю Миколі Ружинському. Проте у князя, судячи з усього, не доходять руки до облаштування Сквири, і місто в 1615-му році стає слободою.

Сквира

За рік Сквира отримує магдебургію, а отже закріплює право на самоврядування. На той час тут мешкало, ймовірно, 200 жителів. Що й казати, не густо.

Сквира

Під час Хмельниччини Сквира як сотенне містечко входить до Білоцерківського, а пізніше Паволоцького полку. Не оминули рай і події Коліївщини.

Сквира

З 1795-го року Сквира – повітовий центр російської Київської губернії.

Сквира

Надання статусу “райцентру” додало місту ваги. Вже у 1803-му році в Сквирі 200 дворів, 17 крамниць, дві церкви, а населення – понад дві тисячі.

Сквира

В Сквирі збереглося лише декілька історичних будівель. Навіть церкви тут донедавна не було. Цікавими для огляду вважаються пошта початку XIX ст., де побував Тарас Шевченко, (ось він, трішки безрукий, але модного кольору)…

Сквира

…відреставрована модернова земська управа, де нині трикотажна фабрика, а також будівля чоловічої гімназії.

Сквира, гімназія

Школу збудували в 1909-му році коштом мецената Петра Сувчинського. Гімназія опалювалась калориферами, мала водопровід, каналізацію, газове освітлення, належним чином обладнані кабінети. Нині тут ліцей.

Сквира, гімназія

Ще одна пам’ятка чомусь не захотіла зберігатись в пам’яті мого фотоапарату, тож це той рідкий випадок, коли поставлю не своє фото. Як і в більшості польських міст, єврейська громада Сквири була чималою. Тут діяло сім єврейських молитовень! При цьому саме місто було центром окремого напряму в хасидизмі.

Сквира

На початку минулого століття через хвилю погромів, у якій, чого вже там, активничали й українці, значна частина євреїв виїхали до США, де заснували Нову Сквиру – хасидське містечко в штаті Нью Йорк. В наші дні синагогу Сквирського ребе відбудували, причому разом з гуртожитком і їдальнею.

Сквира, синагога

У 1900 році у місті діяли вже дві тютюнові фабрики, на яких було зайнято 98 робітників, а також дрібні промислові підприємства: броварня, п’ять цегелень, каретний і шкіряний заводи, три водяні млини, хлібопекарня та 14 кузень, на яких працювало по 6-10 робітників. У 1902 році було відкрито “народний дім тверезості”, при якому створили бібліотеку.

Сквира

Під час громадянської війни, припускаю що відвідувачами народного дому тверезості, в 1919-му році проголошується Сквирська незалежна республіка!

Сквира

(Гадаю, що фарбу для монументу ви пізнали. До речі, сквирський Ленін має високі підбори).

Сквира

В ті ж часи тут вчителював Максим Рильський. З 1923-го року Сквира – районний центр. Тут діє кілька промислових, переважно будівельних підприємств.

Сквира

Воєнні роки не додали містову здоров’я.

Сквира

Сквира

Як пишуть першоджерела, у повоєнні роки “сквирщина досягла високих успіхів у розвитку економіки і культури”.

Сквира

Сквира

Донедавна, міським головою Сквири тут служив син головного місцевого магната Євгеній Суслов. Про нього і про його батька я згадував, описуючи їх “родовий маєток” Буки. Євгеній був наймолодшим мером у Європі.

…постоянно был под прицелом прессы, да и вообще всех… Ждали, что споткнусь. Но это хорошо, что под прицелом. Потому что не давало возможности расслабиться, “задремать”. Я всячески пытался доказать, что фактор молодости — это позитив. В общем, боялся подвести молодых, – розказував вже народний депутат від БЮТ про своє мерство.

Сквира

Нинішній міський голова – з вчителів. В принципі, от і все.

Сквира

Бонус-трек. Музика Мильнікова і Марка, слова Цимбалюка. (Особливо по-українські звучить третій куплет. Ще не вмерла, одним словом).

Гімн Сквири

І.

Де річка в вербах і калині,
У світлі сонячних заграв,
Лежить зеленокудра Сквира,
Яку ще Рильський оспівав.
Ці землі древні, тут ще скіфів
У битвах брязкали мечі,
То предки наші, хлібороби,
Землі святої орачі.

Приспів:

Сквиро наша люба, рідна сторона,
Ластівко, голубко, ти у нас одна.
Ти, як цвіт калини в рідному краю,
Тобі посилаєм ми любов свою.

ІІ.

Ти чула голос Наливайка,
І Швачки голос тут лунав.
І пісню горду, бунтівливу
Народ повсталий заспівав.
Тут п’єси ставила Старицька,
І Рильський тут не раз бував.
У Сквирі сам Тарас Шевченко
Пісні чумацькі записав.

ІІІ.

Пережила ти жах репресій,
Голодомор, фашистську млу,
А потім грізний ще Чорнобиль
Вписавсь в історію сумну.
Та вижила. Перед тобою
Шляхи в прейдешнії літа,
Моя зеленокудра Сквиро,
Ти, земле рідна, золота.

Сквира

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

14 коментарі

  1. Я люблю своє місто!))

    Город Сквира Reply:

    Каждый любит тот город, где родился

  2. І навіщо фотографувати недоліки міста,
    є і чудові місця та краєвиди, треба тільки вчитися помічати їх.
    Тут спокійне життя.
    Я Сквиру не проміняв би ні на яке інше місто,
    атже це моя Батьківщина.

    Вованич Reply:

    “І навіщо фотографувати недоліки міста”
    Відповідаю: батьки свою дитину люблять не розрізняючи “доліки і недоліки”;)) Таку, якою ця дитина є!! І виховують, щоб недоліків не було.
    Отож, куме, прибирайте своє місто, а ще краще – не смітіть;))

  3. а того щоб побачити що це місто сплошний недолік,

  4. ну почему же нету церквей?
    на кладбище недалеко от трассы на Ружин есть церковь Всех Святых 1880 года)))

  5. vscnj cegth

  6. Сквира саме найкраще місто в якому я жив!!!!!

  7. Я согласна с тем что Сквира – ето не супер город, но в крайнем мерие, здесь есть и прекрасние мета, но если уже фотографировать туалет с шваброй, то извините меня, ето вобше тупость…

  8. Пишу все це приблизно о 1-уй годині ночі. хочу сказати, що дійсно Сквира – це місто міст, щонайменше у моєму житті, місто, яке виростило наше покоління, яке роз”їхалося по усім усюдам (я говорю про людей, а вчора ще дітей, у яких не було блатних пап і мам), і гірко мені зараз сидіти вночі біля комп”ютера, побачивши цю сторінку, адже я міг бути таким же директором підприємства у своїй рідній Сквирі, а не десь у одному з обласних центрів України, гірко дивитися на цей пам”ятник Шевченкові, як доказ повної відсутності Архітектора в цьому місті, та й не тільки архітектора, а й здорового глузду взагалі. Гірко, що нема й не буде вже тут фото тієї вулиці Леніна, яка була ще років з 30 назад. Але все ж вірю, прийде час, коли ми ще повернемося до тебе, наша Сквиро і спробуємо тебе змінити, враховуючи уже наш, новий досвід.

    Сквирянин Reply:

    Міг би стати директором,але не став! А на рахунок пам*ятника Т.Г.Шевченка, так Ви почитайте літературу про нього, можливо, тоді зрозумієте щось у архітектурі…Тут, в Сквирському районі і в Сквирі, багато чого вже нема і ніколи не буде, це ви правильно зазначили. Я також вірю, що колись щось зміниться.Перш за все потрібно міняти наш менталітет, от тоді і щось зміниться.

  9. Город вполне обычный для своей страны, а на счет ” прибирайте своє місто, а ще краще – не смітіть;))” согласен, но я в этом сомневаюсь, что возможно изменить менталитет. :)

  10. Сквира замечательный город, намного лучше чем Белая Церковь

  11. автор дебіл

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.