Талма-богаз. Стежка на Бабуган

Ця стежка-перевал є одним з найзручніших підйомів на Бабуган-яйлу. Його ще називають Ламбат-богаз, видимо, через близкість села Кучук-Ламбат (нині Малий Маяк), – в перекладі з кримськотатарської – перевал з ліхтарем, лампою.

Стежкою зручно йти з декількох причин.
По-перше, – це відсутність різких скельних підйомів, по-друге, – у сильну спеку завжди можна йти в тіні дерев і по-третє, – почати підйом можна достатньо високо. В районі села Малий Маяк Південнобережне шосе проходить досить високо ~ 350 метрів над рівнем моря. Тож, економляться сили й час для подальшої прогулянки.

Перше, що бачить подорожуючий цією стежкою – скеля-відторженець Парагільмен. Її висота – 871 метр, вона майже повністю вкрита лісом, а на схід обривається майже вертикальними стінами.

Але щоб на неї залізти, не обов’язково дертися на скелі, тим більш для цього потрібні спеціальні навички та спорядження. Зайти можна і з півночі, це набагато легше і швидше. І, я Вам скажу, воно того варте! З вершини відкриваються чудові краєвиди на Головну гряду та узбережжя.

Ось тут, наприклад, вид з Парагільмена на Алушту:

А це – на схили Бабугану і в тлі – Нікітську яйлу:

А наш шлях пролягає в протилежну від берега сторону. На наступному фото – вид з Парагільмена на бабуганську Куш-Каю. Ось саме туди, ліворуч від тезки знаменитої айїнської скелі, і пролягає шлях далі.

Заказник, що організований в цих місцях, теж носить назву цієї цікавої скелі-відторженця.

Одна з рослин, що охороняється в заказнику – це рускус під’язиковий (рус. иглица подъязычная) . Дуже рідкісна рослина і тому занесена в Червону книгу. Середземноморський релікт, в Україні зустрічається тільки в деяких місцях Гірського Криму. Цвіте в квітні-травні. Його листкоподібні пластини – насправді не листя, а гілки стебля – кладодії.

А далі, трохи вище траверсної дороги, що пролягає приблизно на 900 метрів н.р.м., можна побачити невеличке озерце-калюжу.

Не спешіть проходити повз – це якраз джерело, за іменем якого називається перевал. Маленьке та симпатичне джерело Тальма. Воно пересихає влітку, але в іншу пору року можна набрати трохи свіжої води, що витікає з вирізаного з каміння бутона-збірника. Координати джерела (за даними проекту “Родники Крыма”) – 44 37,8515 N 34 19,5703 E.

Трохи про нормативне регулювання проходу по Тальминській стежці. Знаходитись в нижній її частині можна без втрат для свого гаманця. Далі вона пролягає через ботанічний заказник “Парагільмен” – теоретично, згідно з діючим законодавством, можуть обілетити і далі не будуть заважати знаходитись на території. Якщо будуть просити гроші, то треба (обов’язково!) вимагати чек та затверджений прейскурант. І тільки після цього оплачувати.

Тепер про страаашний Заповідник. Тобто, Кримський природний заповідник, в який усіма силами намагаються не пускати туристів, охороняючи сафарі наших можновладців. Так от, він починається в тому місці у кромки плато, на висоті 1200 метрів. Якщо хтось зупинить Вас біля джерела Тальма і почне залякувати штрафами за те, що ходите по Заповіднику, то знайте – це банальний розвод і корупція в лавах лєших лісників або заїжджий остап бендер, що збирає гроші на ремонт провалу Парагільмену.

Крім того, Державним комітетом лісового господарства в АР Крим в цьому районі затверджено 3 переходи туристичних трас (№№ 121, 122, 123) та 2 туристичних стоянки (т/с “Парагільмен”, т/с “Кленова альтанка”). Для того, щоб туристи не шастали поблизу Бабугану ці офіційні переходи хочуть прибрати, і вже це роблять на деяких мапах. Але офіційної постанови щодо відміни маршрутів автор сайту не бачила.

Але, все написане вище не звільняє відвідувачів від того, щоб берегти природу: не ламати гілок, не рвати листя, квіти, не викапувати рослини. І залишити ліс після себе в такому стані, яким він був до цього. Все своє сміття забрати із собою.

Після джерела Тальма стежка неспішно піднімається то буково-грабовим лісом, іноді виринаючи на відкриті місця. І скелю-масив Парагільмену ми можемо вже побачити зверху.

А тим часом дерев стає все менше, а ті, що є розміром значно поступаються тим, які ми зустрічали ще півгодини тому.

Це ознака того, що ми майже на плато.

Хороший орієнтир – це скеля Куш-Кая, яка при виході на яйлу залишиться праворуч.

На неї постійно насуваються хмари, то чіпляючись за її вершину, то на мить залишаючи її вільною на фоні синього неба.

А далі нас чекає Бабуган.

Таємничий та загадковий, який дивує своїм лісом і своїм безліссям, кам’яними хвилями та незабутнім відчуттям, що ти знаходишся на вершині Криму, що можеш гуляти серед пагорбів, кожен з яких більше півторатисячі, та вдихати чисте повітря, сповнене букетом бабуганських трав.

Взято тут.
Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.

центр развития творчества грязи
цртдюгрязи.рф